Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Християнська етика в українській культурі [ Додати статтю ]

День Святого Миколая

День Святого Миколая

 

1 клас

 

Мета: закріпити знання про народні традиції святкування Дня Миколая, приказки, прислів'я, народні ігри та забави, отримані на уроках читання; розвивати зв'язне мовлення дітей, мислення, пам'ять; виховувати любов і повагу до народних звичаїв, традицій, інтерес до минулого України.

Обладнання: ялинка, прикрашена до свята, зоряне небо, місяць, плакат із назвою свята, стілець для гри "Рибка", тарілки з кашею, приказки і прислів'я, свічки.

Діти одягнені в український національний одяг. Зал прикрашений відповідними декораціями.

1-й учень: Я люблю веселий ранок

Холоднючої зими,

Як на двір, на стіни й ґанок

І на шлях за ворітьми.

2-й учень:

Упаде на землю промінь,

Дим пов'ється з димарів,

На ставку підніме гомін

Зграя галок і граків.

3-й учень:

Сніг ясним кришталем блище,

Лютий холод допіка!

Сонце вгору плине вище,

Та не гріє здалека.

Пісня "Зимовий вечір ".

Ведуча: Ми вже з вами звикли зустрічати Новий рік з Дідом Морозом і вважаємо, що так було і завжди. Тим часом не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим Миколаєм, більш знаним у народі як Миколай-чудотворець. У зимову ніч, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускався на срібній вервечці з неба. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він приходив до кожної хати, розкладав подарунки: чи то під подушечки, чи у черевички. Не обминав він жодної дитини.

Миколай-угодник – один з найулюбленіших народних святих, з іменем якого пов'язано безліч легенд та переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у Святому Миколаєві свого охоронця і заступника. Миколая шанували в Україні, вважаючи його покровителем Війська Запорозького. Ще за життя його називали батьком сиріт, бідних, знедолених.

Народився він у місті Патарі, що в Південній Італії, біля 280 року.

Після смерті батьків 17-річний Микола роздав усе своє майно бідним людям і вирушив до Палестини вклонитися святим місцям.

Повернувшись, він став священиком. Відтоді Миколай допомагав усім, хто потребував його допомоги: хворих лікував, рятував рибалок, запобігав стихійному лихові. Не зважаючи на високе становище в церкві, Миколай був людиною скромною, носив простий одяг, їв один раз на день, недосипав, віддаючи нічний час молитвам. У грудні 343 р. Миколай помер.

Поховали його у соборному храмі м. Міри. У 1087 р. мощі святителя були перенесені у м. Бар. А 9 травня мощі перенесено у церкву Іоана Предтечі. Звідси і походить свято весняного Миколая.

Записана така легенда про Святого Миколая.

"Святий Микола на небі не сидить, а на землі людям помагає. Не те, що Касян – за панича убрався і до Бога пішов жалітися на людей. Вони, – каже, – Миколу шанують, почитають, на його ім'я церкви будують, а мене й не згадують!"

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів: "Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!".

– Нема його на небі! – кажуть янголи.

– А де ж він?

– Пішов на Чорне море людей рятувати!

– Почекай, – каже Бог до Касяна, – Микола прийде, тоді поговоримо!

За якийсь час Бог знову посилає Янголів за святим Миколою.

– Нема його, – кажуть янголи, – на землі від пожежі людей рятує!

Втретє посилає Бог янголів за святим Миколаєм.

– Нема його, – кажуть янголи, – він кайдани розбиває, козаків з неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з'явився Святий Миколай перед Богом. В старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті і руки в грязюці.

– Де ти був? – спитав Бог, а Святий Микола йому відповідає:

– Помагав мужикові воза з багна витягнути!

– Ось бач, – каже Бог до Касяна, – за що його люди шанують? Він на небі не сидить, а на землі діло робить, а ти паном тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, а не шанувати. Миколу ж будуть згадувати двічі на рік.

3 того часу народ святкує Миколая зимою – 19 грудня та весною – 22 травня.

4-й учень: В нас сьогодні гарне свято,

Його знають всі малята.

Подаруночків їм досить

Миколай Святий приносить.

Ведуча: Чи чуєте, діти, як грає музика? То до нас спішить Святий Миколай. Але дорога його далека. Та він прислав до нас своїх провісників – ангелів.

5-й учень: Іде Святий Миколай.

В небі метушня і рух,

Янголята працю мають

І несуть йому кожух.

6-й учень: Інші лагодять санки,

Навантажують дарунки.

Світять край шляху зірки,

Шлють на землю поцілунки.

7-й учень: Пара коників летить,

Креше іскри підківками.

Сяє сріблом, мерехтить

Шлях засіяний зірками.

8-й учень: Дітвора ж гуде, як рій,

Жде на гостя нетерпляче:

Хто був чемний – той радій,

Хто ж нечемний був – хай плаче.

"Хлопчик Миколай".

Зимовий Миколай здавна вважався покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства і тваринництва, земних вод, на яких рятував дітей.

Ось як він допоміг одному хлопчикові, який щодня молився. Якось перед всесвітнім потопом Миколай, зустрів дитинча, що било поклони і приказувало:

– Це тобі, Боже, а це мені, Боже!

– Що це ти, синку, робиш? – запитав святий Миколай .

– Богу молюся...

– А які ще молитви знаєш?

– Ніяких, нікому було вчити.

– Гаразд, це не біда, – погладив хлопчачу голівку бородатий дідусь, – аби щиро і від душі, то і ця молитва тебе спасе від потопу. Ти не потонеш у воді! – і пішов геть.

– За кілька днів земля покрилася водою, лише одна гора лишилася не затопленою. Побачив її хлопчак і пішов поверх океану.

"Миколай і звірі".

Миколай крім того опікувався і дикими звірятами. Одна з легенд, записана на Черкащині, оповідає.

"Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати, випріг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді... таке назбігалося – страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його. "Що воно за дивовижа" – думає собі чоловік. А коли йому від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай – старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха".

"Обряд показників".

На Миколая припадає і обряд показників. Ним був переважно господар. Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам:

– Дай, Боже, добрий день, робись худібонька здорова, та й я з тобою ще з своєю жоною і діточками! – і заходив до хати як перший відвідувач оселі на святого Чудотворця.

З цим днем пов'язаний і обряд пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться: чому так нема, як було давно, а з первовіку Святим Миколаям пива не варять...

Хоч ці рядки писані кілька століть тому, вони наче звернені до нас, сучасників. Але нині не тільки пива не варять, а й не знають про давню традицію наших пращурів. Між тим, в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька днів поспіль гучно святкували з "пивом" (мається на увазі медоваріння) селяни скликали гостей, святкували, а по обіді, запрягши в сани коней, їздили довкола села, "бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав". Недарма в одній з приповідок мовиться: "Микола бородою трусе дорогу стеле".

Під цю пору зима остаточно лягала на землю. Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, але й з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: "Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не віддаси ніколи".

Пісня "Святий Миколай".

Категорія: Християнська етика в українській культурі | Додав: [ADM]Irina (07.06.2009)
Переглядів: 3773 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!