Каталог статей
Головна » Статті » Вчитель вчителю » Християнська етика в українській культурі | [ Додати статтю ] |
Продовження По країні з краю в край ходить Святий Миколай. 1-й хлопчик. Я ніде в цій книзі не знаходжу розповіді про Святого Миколая. 1-а дівчинка. Я теж. Ви, будьте ласкаві, краще розкажіть нам про нього і про сьогоднішнє свято. Вчителька. Уважно слухайте, я розповім. Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше – 22 травня, а друге – 19 грудня – сьогодні. Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він – захисник усіх бідних, і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він – почесний охоронець і завжди приходить з подарунками. Народ склав про Святого Миколая багато легенд і переказів. У них розповідається, як вій боронить людей від стихійного лиха, особливо на воді. Всі рибалки мали в своїх куренях образ Святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел. Святий Миколай є другим після Бога заступником людей від усіх лих і нещасть. Все життя він ніс людям добро і милосердя. Він опікується не тільки людьми, а й дикими звірами. (Стукіт у двері. До зали входять два ангели у білих шатах). 2-й хлопчик. А чому це не прийшов Святий Миколай? Янгол 1-й. Він нас прислав до вас і наказав, щоб ви зібрали всіх на свято і передали, що Миколай їде з подарунками. 2-а дівчинка. (Радо плеще в долоні). З дарунками! Янгол 2-й. Дарунки – потім, а спочатку Як іде навчання? Хто з вас людям добро робить? Хто живе по правді? Хто з вас любить рідну неньку, Як їй помагає? Хто з вас слуха і шанує Своїх вчителів? Хто із вас будує України рідний дім. Вчителька. Чи готові всі дати гідну відповідь Миколаю? Діти (хором). Готові! Вчителька. Тоді давайте заспіваємо колядку "Ой, хто, хто Миколая любить". Всі (співають). Ой хто, хто Миколая любить, Ой хто, хто Миколаю служить, Тому святий Миколай На всякий час помагай, Миколай, Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну, Ой глянь, глянь на змучену, бідну. Ми тебе, всі люди, молим: Проси в Бога ти їй долі, Миколаю! Ой, проси долі для Вкраїни, Ой, нехай встане із руїни, Долю-щастя хай вітає, В славі й волі хай засяє, Миколаю. (Чути стукіт у двері). Вчителька. Ласкаво просимо! (Заходить Святий Миколай у парчевій ризі з біблією в руках, а за плечима – велика розшита торбина з гостинцями). Миколай. Гарно співаєте! А чи знаєте, хто я такий? Діти. Знаємо, ми на Вас чекали. Ви – Святий Миколай! Миколай. Тоді встаньте ті, хто вчиться краще за всіх. (Відмінники встають. Миколай і ангели дарують їм подарунки). Миколай. Хто знає, яке сьогодні свято? Діти (хором). Святого Миколая. Ми його найбільше любимо. Миколай. А як ви до нього готувались? 3-й хлопчик. Вчили колядки, вірші, пісні. Слухали вчительку. Вдома допомагали мамі. Миколай. Хто перший порадує гарним віршем? 3-й хлопчик. Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас усіх просвіти В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости. Миколай. А хто продовжить? 3-я дівчинка. – Молимось, Боже єдиний: Нам Україну храми. Всі свої ласки, щедроти Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго світла, Щастя дай, Боже, народу І многая, многая літа! Миколай. Молодці. Отримуйте книжечки, щоб розумненькими росли. Діти по черзі читають вірші, ангели підносять дарунки. Миколай. А чи вмієте ви відгадувати загадки? Діти. Вміємо. Миколай. Уважно слухайте і відгадуйте. Впаде з неба – не розіб'ється, Впаде в воду – розпливеться. (Сніжинка) Живе – летить, помре – побіжить. (Сніг) Що це за птиця, Що сонця боїться? (Сніжинка) Летить коник, басує, Полем-долом пустує, Ніхто його не впіймає, Ніхто не загнуздає. (Вітер) Торох, торох, розсипався горох, Почало світати – нема що збирати. (Небо і зорі) Голуба хустина, Жовтий клубок: По хустині качається, Людям усміхається. (Небо і сонце) 4-й хлопчик. А я знаю вірш "Українці ми маленькі". Миколай. Розповідай. Послухаємо тебе. 4-й хлопчик. Українці ми маленькі, Україна – край рідненький, Всі ми діти свого роду – українського народу. Все, що рідне, ми кохаєм, усім людям помагаєм, Своє знаймо, свого вчімся і до рідного горнімся. 5-й хлопчик. Я теж знаю віршик. Миколай. І тебе послухаємо. 5-й хлопчик. (Звучить вірш "Рідний край"). Тут, де ми живемо, – Наш рідненький край. Боже, Україні щастя а долю дай! Тут, де ми живемо, Вся рідня, брати. Боже, промінь згоди В серцях засвіти. Батьки за волю Лили свою кров, Боже, хай воскресне Їхня слава знов! Миколай. Друзі, я дуже радий, що зустрівся з таким чудовими, розумними, добрими дітьми. Он скільки віршів ви знаєте! Молодці! Непомітно промайнув час, і вже пора прощатись. Піду до тих дітей, хто нині тяжко хворий і не зміг прийти на наше свято. Понесу і їм подарунки. Вчителька. Святий Миколаю, ми вам дуже вдячні, що завітали до нас. 6-а дівчинка. Святий Миколаю, Тебе ми любимо й благаєм: Покровом будь над діточками. 6-й хлопчик. Спасибі! Ми Вас і на той рік будемо чекати. Миколай. Обов'язково прийду. А ви, мої дорогі діти, Дбайливі будьте, не ліниві, Стійкі у праці й терпеливі, Будьте добрі, а не злі, Щоб усього світу школярі малі На вас дивились і казали: «Які ж ці діти України вдалі Яка ж ця славна Україна, Як в неї кожна ось така дитина». 1-а дівчинка (підбігає бо столу, бере таріль з печивом, підходить до Миколая). Пригощайтесь. Ми самі пекли ці "миколайчики". Миколай (бере печиво, куштує його). Ох, і смачне! Обдаруй ним усіх присутніх. (Дівчинка пригощає всіх печивом). Ігри-вправи для дітей 1. Хто краще зав'яже бант. 2. Хто швидше зашнурує черевики. Ігри для батьків 1. Хто швидше зробить зачіску (для мам). 2. Хто швидше і краще складе букет (для батьків). Вчитель. Кожна людина любить отримувати подарунки. А самі ви їх дарувати вмієте? Це нелегка справа. Отже, запам'ятайте: 1. Подарунок має бути простим і недорогим. 2. Задоволення від нього має одержати насамперед той, кому дарують, а не навпаки. 3. Треба дарувати з добрими почуттями, радіючи. Господиня. Наше родинне свято "Гість у дім – радість з ним" підходить до кінця. Господар. Щиро дякуємо дорогим гостям за увагу і приємне товариство. На все добре! (Всі виконують українську народну пісню "І в вас, і в нас..."). Ярославська О. П., вчитель ЗНЗ № 163 ім. М.П. Кирпоноса м. Києва | |
Переглядів: 1826 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |