Абетка-прозивалка
Дівчачий варіант
Андрійко-дурійко,
у зошиті двійка,
в щоденнику – дві,
ще й джміль в голові.
Ой, Борисе, заберися!
В тебе брови з барбарису,
щоки наче бербениці
і під носом дві суниці.
– Все з’їси, Василю?
– Ковбасу осилю,
та до ковбаси
порося неси! –
Отакий Василь –
справжній ковбасиль!
Гриць наївся шпиць
і так загордився,
що й не дивиться.
Нам на ці шпиці
жарт знадобиться
крутий, як свердло –
щоби пройняло.
Ґенику-Ґенику,
хочеш вареника?
Чому сирий?
Щоб рота закрив!
Дмитрику-Дмитре,
в носику хитре –
забачить страхи
і каже: "Апчхи!”
Едик-ведмедик – страшний вередун.
Їв би й котлети, якби на меду;
борщ – якби був із варенням хіба...
Кажуть, що так відвисає губа.
У тебе, Євгене,
під носом зелене –
зверху мох,
а під ним горох.
З’їв французький хлопчик Жак
на сніданок десять жаб,
і тепер ковтає мушок –
годувати жабок мусить.
Зенику-Зеновію,
не хвались обновою –
на твоїй обнові
діри триметрові!
Маєш, Ильку,
в попі шпильку.
Шпилька шпиґ –
Илько в крик:
– Угамуйся, шпилько,
я Ілько, не Илько.
Івасик-головасик,
голосочок – басик.
Як тільки забасує –
то й трактор забуксує!
Чеський хлопчик Їржі
вчився їсти вірші.
Котрий лиш розкусить –
всередині гусінь.
Хлопчик Йосип маму просить:
– Забери мене зі школи!
Там такі страшні дівчатка –
ще заколками заколять...
Правда Колі очі коле,
а неправда – щоки.
Не признається ніколи,
де проспав уроки.
Леоніде, стати ніде...
Леоніде, стій!
Бо у школі до обіду
не лишиться й стін.
У Мирослава
зачіска – пава.
А з носа – ич! –
зирка павич...
На перерві Назар –
як справдешній корсар:
увійде в раж
і – на абордаж!
Є у нашого Олега
альфа, бета і омега.
Альфа в пазусі, а решта –
у кишенях і у мештах.
Бідолаха, він і досі
мріє їх вернути в зошит.
Пилипко очима кліп.
Каже: – Я тепер Філіп...
Тато глипа, мама хлипа:
– Загубили ми Пилипа!
Доки йшов до школи Ромчик,
планував лише погромчик,
а прийшов – і напролом
справжній влаштував погром!
Сашко-смішко
ходив з мішком,
і в тому мішку
носив двійку важку.
А двійка легка
утекла з мішка,
до щоденника плигнула
й показала язика.
Тарас-обертас
ховав дулю під матрац.
Дуля не пручалася,
тільки випиналася...
Уруґвайський хлопчик Уґо
довго вчився грати фуґу,
а коли була перерва –
грав учителю на нервах.
У хлопчика з Куби Фіделя
була геніальна ідея –
обчислити куб у квадраті
і залишок друзям продати!
Нашому Хомі на умі
танки-пістолети самі.
Вічно він їх носить до школи...
Добре, що бодай іграшкові!
Раз китайський хлопчик Цінь,
упіймавши власну тінь,
попередив: "Не кривися мені!
Бо ходитиму лише у тіні”.
У корейського хлопчика Чена
була вдома собачка учена,
доки вирішив Чен: – Необачно,
коли вченіша навіть собачка.
Американський хлопчик Шон
дві гривні в гаманці знайшов.
Отоді й переконався Шон:
його тато – український шпіон!
Якось Щек з двома братами
на предвічних горах стали,
бачать – унизу ріка
величезна така!
Їм сподобалося дуже...
Нині там столиця, друже.
Так воно а чи не так –
тільки уявіть:
носить хлопчик М’який Знак
о-о-отакий живіт,
голови ж якби й нема –
в плечі уросла...
Якби він знайшовсь – ото б
сміхота була!
Вдягни, Юрку, бурку,
та сідай на курку,
та полетимо...
доки ще спимо.
Якову ніяково –
всі шукали Якова,
а він хвилювався,
що не заховався.
Опубліковано з сайту "Весела Абетка"
| 