Абетка з квітів
Ми українські діти
Любимо трави, квіти.
З квітів не тільки букетик
Зробимо й альфабетик.
От пригадаємо трошки:
Айстри, Барвінок, Волошки,
Далі Пахучі Гвоздички,
Дзвонять Дзвіночки з травички.
Вище Бузковії грона,
Як фіалкова корона,
Є в нас і пишна Жоржина,
Зірка, Іриси, Калина...
Є ще Петунії різні,
Пахне Любисток з алеї,
Мак, Нагідки, Орхідеї...
Рози пахучу і ніжні.
Ще й синьоокі Сокирки -
Треба тюльпанів тільки.
Гурт Чорнобривців шаліє...
Цинія й жовта Шавлія.
Флокси й зелені Хвощі
Стебла купають в дощі.
Юру від вітру боронить
Явір, що віти клонить.
Все, що росте в садочку,
Стало для нас у рядочку.
Там, за абеткою квіти
Вам посилають привіти.
А
АЙСТРИ
Опівночі айстри в саду розцвіли...
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать.
І в райдугу барвів життя убирать...
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, по сонячні дні, -
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна...
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни...
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем.
О. Олесь
Б
Барвінок стелиться низенько,
Не клякне в призимку стебло.
Чи не тому в барвінка, ненько,
І взимку листя зелененьке,
Що від землі бере тепло.
B
А в стерні - волошки,
Сині, неозорі,
І такі дрібненькі -
Слізки росяні,
Назривав їх трошки.
Це волошки-зорі!
Ниточки тоненькі -
Мрії весняні.
В. Чумак
Г
Є у мене чорні брівці
І гвоздики - чорнобривці.
Я вечірньою порою
Полила квітник водою,
Щоб не в'янули гвоздики,
А росли собі великі...
У сукеночці червоній
Між індиками стою;
Не шиплять вони на мене,
А приймають, як свою...
Поясніть, чому гвоздики
Називають ще й індики?!
В. Лучук
На блакитних заплавах широких
Жовті глечики рясно цвітуть.
Молоко із тих глечиків жовтих
Вранці окуні нахильці п'ють.
Д
На тонких бринять стеблинках
Між травинок і пеньочків,
Сині-сині, звуться дзвінко
Лісові квітки - дзвіночки.
Е
А в безсмертників золотих
Квіточки сухенькі.
І не в'януть без води,
Завжди, як свіженькі.
Люблять сонце і пісок,
Діти це вже знають.
І як треба на вінок
Враз їх відшукають.
Є
Євшан-зілля в козацькім степу,
Його вітер весняний колише.
І шепоче воно про красу
Все тихіше, тихіше, тихіше...
Ж
Стоять жоржини мокрі-мокрі,
Сплять діамантові жуки.
Під грушею у дикій моркві
До ранку ходять їжаки.
Л. Костенко
З
Рве Маринка у торбинку
Звіробій і материнку.
Оля, Толя, Шура, Ната
Вже сніпок нарвали м'яти.
Клава, Боря і Сергій
Рвуть ромашку й деревій.
А Тарасик на дубочку
Рве собі штанці й сорочку.
М.Тименко
И
В полі жито, в полі просо,
І пшениця золота,
І ячмінь своїм колоссям
В полі кожного віта.
А волошок, маку скільки!
Материнка і сокирки.
І дзвіночки, й васильки -
Все нам добре на вінки!
І
Дрібнесенькі дзвіночки.
Неначе воскові,
Нанизані рядочком
На довгому стеблі.
І ніжно-золотенькі,
Найкращі із квіток,
Конвалії біленькі
Зовуть нас у лісок.
Ї
О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це мова моєї Вкраїни.
В. Сосюра
Й
Синій Паничик заліз аж на тин,
Кличе в танок гордовитих Жоржин.
Білій Лілеї Майор уклонився -
Сонцем відразу квітник освітився!
М. Познанська
Посадили на горбочку гай -
Сосну й дубки малі!
Високі стануть дерева,
Підіймуться до хмар.
У гаї житимуть сова,
Зозуля і шишкар.
Тут зійдуть проліски ясні,
Фіалки і розмай.
К
Гарно, тепло у садку,
Снігу вже немає...
Із-під листу у кутку
Крокус виглядає.
Наче золотом горять
Пелюстки жовтенькі,
І листочки мерехтять
Ніжні, зелененькі.
Кожен зна ці квітки, мабуть,
Називаються - кульбаби.
Ну, а я вам признаюся,
Зву їх ніжно - кульбабусі!
В. Бойко
Л
Лілії заздрять усі хлопчаки -
Кожен би квіткою став залюбки:
В озері лілія з ранку до ночі
Може купатися скільки захоче!
А. Костецький
М
Як без вишні - не садок,
Так без маку - не вінок.
А його, ось як на те,
Скільки в полі тут росте!
І червоний, і стрункий,
І свіженький все який!
Цілу купу нарвемо -
Вам віночки сплетемо.
Запитала в мами Ритка:
"Чому зветься маргаритка
Ця маленька ніжна квітка?
На пелюсточці росинка,
А пелюстка - мов перлинка",
Каже мама їй: "Дитино,
Слово це прийшло з латини -
Маргарита - це перлина,
А на неї схожа квітка,
Так і зветься - маргаритка".
Н
Незабудки голубенькі,
Дуже ніжні і малі,
На лужку при самій річці
Між травою розцвіли.
І такі вони несмілі,
Налякав їх хтось, мабуть,
Що усім шепочуть тихо:
"Любий друже! Не забудь!".
О
Золотенька середина,
І біленькі пелюстки, -
Це ромени. Всі їх знають
І плетуть із них вінки.
І як хочеться нарвати -
Швидше в поле, на лужок.
Вони рідко зацвітають,
Так, не прохані в садок.
П
Я блакитні очі маю,
Здавна проліском зовусь.
В лісі першим розцвітаю,
Навіть снігу не боюсь.
М.Познанська
У проміннях сонця ніжних
Край веселого струмка
Білий, росяний підсніжник
Раптом блиснув з-під листка.
Отакий малий неначе,
Ледь прокинувся від сну.
Тихий-тихий, а одначе,
Він привів до нас Весну.
В.Бичко
Р
Пробудилися ромашки
На світанні голубім,
Очі в очі зазирали,
Розмовляючи собі.
Пелюстки ласкали білі
І гойдали їх вітри,
І світанок на голівки
Сипав роси їм згори.
Вітер зиму розтряс,
І в лісочку,
На горбочку
Виріс ряст, синій ряст.
М. Щербак
С
У траві густій, зеленій
Квіточки біленькі.
Дуже схожі на ромени,
Тільки що дрібненькі.
І листочків мало мають,
Ніжки в них короткі...
Ну, та всі напевно знають -
Це малі стокротки.
Ще холодні в лісі ранки,
Сніг ще в лузі дотліва,
Та розкрила на світанку
Сині очі сон-трава.
Сон-трава на ніжці срібній -
Ніжне сонечко земне...
Ти ж казала, мамо рідна,
В сон-траві знайшла мене.
Т
Весна - неначе карусель,
На каруселі - білі коні.
Гірське село, в садах морель,
І місяць, мов тюльпан, червоний.
Б. І. Антонич
У саду троянда красувалась
В платті з оксамиту і парчі,
В сонечку веселому купалась,
Умивалась росами вночі.
У
У лісі веснянім
Цікава рослина:
Ось тільки червона.
Тепер уже - синя!
Це мова про мене -
Медунку.
Ф
Приблудилися фіалки в грудень,
Облягли підвіконня цвітом.
І ураз мій засніжений будень
Освітився ласкавим літом.
О. Матійко
Х
Хризантема тайну знає -
Аж під осінь зацвітає,
Щоб її красою ми
Милувались до зими.
А. Костецький
Ц
Глянь кругом: вгору, вниз -
Вже весніє, сонце гріє,
Квітне жовтий нарцис.-
Квіти жовті, квіти сині -
Милі барви в Україні.
М. Щербак
Ч
Чорнобровий чорнобривець чепурився:
Дощовою краплею умився,
Втерся теплим вітром - рушником
Та й накрився парасолькою - листком.
І стоїть це диво золоте,
Щоб ласкаво зустрічать гостей.
Ш
- Ой пишная шипшинонько,
Ти про що шепочеш?
Може, мене квітоньками
Дарувати хочеш?
- Пошануй, тебе прошу я,
Не руш мого квіту.
Почастую ягідками,
Як відшумить літо.
І. Складний
Щ
Дощик теплий, дощик синій
Цілий день співа в долині.
І під цей весняний спів
Зелений хвощик звеселів.
Ю
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
Г. Черінь
Я
Під віконцем пахне м'ята,
Оксамитна, пелехата.
І барвінок невеличкий -
На весілля для сестрички.
Ось стоїть, мов на сторожі,
Соняшник стрункий та гожий,
Рожа по драбині пнеться,
Біля неї бджілка в'ється.
І. Савицька
Ь
Чуєте пахощі в нашім дворі?
Квіти розквітли в ранковій порі.
Тут на світанку сам Дощик ходив,
Білу Лілею від сну розбудив.
Чисто помилися Мальви в росі -
Личенька круглі, рожеві усі.
Ніжні під ними Красольки дрібні -
У квітнику засвітили вогні.
М. Познанська
В.І. КУРІПТА, старший вчитель м. Полтава
Опубліковано з сайту "Весела Абетка"
| 