Каталог статей

Закінчення

1-й   учень

Люба, добра бабцю,

 Ми, твої внучата,

 Звертаємось до тебе,

Щоб щастя побажати.

4-й   учень

Хай тебе в своїй опіці

 Бог не опускає,

 Хай тобі тривке здоров'я

 Й силу посилає.

3-й   учень

А до того, наша бабцю,

Хай ще на додаток,

 Гордість дасть тобі й утіху,

 За нас, за внучаток.

4-й   учень

Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей,

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас — дітей.

5-й   учень

Люба бабусенько, сонечко ясне!

Хай твоя доля буде прекрасна!

 Хай дні пролітають, біжать хай літа,

 А ти будь, бабусю, завжди молода!

Звучить пісня про бабусю.

1-й   ведучий

Мій вусатий дід

 Знав, як Божий день,

 Свій прадавній рід

 Та співав пісень.

По краплинці пив я

Дідові слова,

То — святі скарби,

То — вода жива.

2-й ведучи й.-Дідусь—.це справ­жня енциклопедія. Незабутні його розповіді, цікавинки надовго закарбовуються в пам'яті, тому що вихову­ють любов до природи, її тваринного і рослинного світів, вчать нас мудрості та краси, благородства і мужності.

Дідусь... Ця людина в нашому житті завжди викликає повагу. Досвід, отри­маний у спадок від нього, залишається золотим набутком на все життя. Про життєву мудрість наших дідусів скла­дено чимало легенд, давніх історій. Ось послухайте одну із них.

Був колись такий закон — знищувати старих людей, які вже не могли вико­нувати роботу. Старший син виводив батька чи мати у глухий ліс і залишав там. А один чоловік пішов проти за­кону: пожалів свого батька, заховав його у глибокій землянці в пущі.

Рік живе старий, два. Ніхто про те не знає. І впав на їхню землю неврожай лютий, а за ним — холодна, затяжна зима. Все поїли люди, навіть насін­ня. Розмерзлася земля, а сіяти нічого. Прийшов тоді син до батька й каже: «Будемо гинути, тату, усі разом»,— і заплакав. «Не плач, сину,— є поря­тунок. Розбери стріху на хаті, розтру­си її по всьому полю, і зійде зерно, що в колосках невимолочених лиши­лось». Зробив син так, як велів бать­ко. І зійшло жито — густе, могутнє, і був урожай невидимий.

Прийшли до того чоловіка люди і за­питали, хто навчив його так чинити. І чоловік зізнався, що порушив закон, не вигнав батька. Зажадали люди по­бачити того діда.

Він вийшов до них,— сивий, згорбле­ний, зіперся на костур і каже: «Я смер­ті не боюся, бо давно готовий до неї. Убийте мене, а сина пожалійте, як він мене пожалів».

Заспокоїли діда і прийняли новий за­кон роду: «Берегти й шанувати старих людей за роки, за мудрість, слухати їхню раду й чинити, як вони скажуть. І доглядати їх до самої смерті». А хто не виконає цього закону — буде про­клятий на віки вічні.

1-й   учень

Дідусю мій рідненький,

Я так тебе люблю!

 Вродливий ти своєю добротою

 І серцем, що для нас живе.

Дай Бог тобі здоров'я і спокою,

Сто літ живи і знай:

Ми любимо тебе.

2-й   учень

Я вітаю свого діда,

І таке йому скажу:

— Із тобою я дружу!

Ти хороший, ти ласкавий,

Ти привітний,, гарний, славний,

Будь здоровим, не хворій,

Дідусеньку, рідний мій!

3-й   учень

Зовсім не старенький

Любий мій дідусь.

Ми з ним — добрі друзі,

І я цим горджусь.

4-й   учень

Хай в житті вам радість буде,

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим дідусям

Многих, добрих, щасних літ!

Звучить пісня «Родина».

1-й   ведучий

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне, 

Оселя наша і сім'я.

2-й   ведучий

Доки батько живий,

Доки мама жива,

Поспішайте сказати

Найніжніші слова:

«Мамо рідна, живи!

Рідний тату, живи!

 Найдорожчі у світі —

Це ви!

 Тільки ви!»

1-й   ведучий

В серці не гоїться рана,

Душу біда напекла —

Рідна, кохана людина

 З дому навіки пішла.

2-й в е д у ч и й. Не вічні наші рід­ні. Настає час, коли ми прощаємося з ними... «На все Божа воля»,— ка­жуть у народі. Але як часто не виста­чає нам їхньої мудрої поради, ніжної теплої руки.

Не забувайте їх! Помоліться над мо-1 гилами ваших предків. Ідіть, щоб навчитися берегти в серці славу і мудрість предків. Могила дорогої для вас по­мерлої людини — дзеркало вашої душі. Забута могила — це наша без­духовність.

1-й   учень

 В серці не гоїться рана,

Душу біда напекла —

Бабцю, чого ж ти так рано

З дому навіки пішла?

2-й   учень

 З міста приїду в неділю

Гляну— дідуся нема.

Двір наш — неначе спустілий,

Хата — неначе німа.

3-й   учень

Йдем у село, де тополі,

 В ноги вклонитись, дідусю, тобі.

 Спогад за спогадом лине —

Ми біля вас у журбі.

Учитель. Можливо, ми всіх і не згадали. Але ми завжди повин­ні пам'ятати, що вони поруч із нами. Не забувайте тих місць, де поховані
рідні. Ми з вами не вічні. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих,
кого немає поруч із нами.

Хвилина мовчання.)

1-й ведучий. В Україні зали­шається традицією сімейна мораль, коли з великою пошаною ставлять­ся до старших, поважають їх, допо­магають їм і постійну турбуються про них. Все, що залишилось на згадку від старших поколінь — їхня мудрість, поради, хатні речі, які вони зробили чи придбали,— оберігають кожного з нас і звуться оберегами.

Батькова хата, мамина пісня, дідусе­ва казка, бабусина вишивка, батько­ва криниця — все це наша родовід­на пам'ять, символи України, наші обереги.

2-й ведучий. Одна з головних заповідей Біблії говорить: «Шануй свого батька і матір». Ніжна і ласка­ва мама завжди приголубить, а сильні руки батька підтримають вас. Але і ми повинні берегти своїх батьків, допо­магати їм, не засмучувати, бути слух­няними. Ви також повинні з любов'ю і повагою ставитися до своїх бабусь і дідусів. Ваші батьки, бабуся і дідусь бажають тільки хорошого. Ви — їхня опора і надія в майбутньому.

1 -й   ведучий

Батьківський дім, батьківська хата,

Добром і щедрістю багата

На материнську ніжну ласку,

 Бабусину чарівну казку.

Рідна хата, рідна домівка — найкра­ща, найтепліша. Як би важко чи сумно не було, прийдеш додому — й одра­зу стає затишно. Правду люди ка­жуть: «У гостях добре, а вдома най­краще».

Ніколи не забувай місця, де ти наро­дився, виріс, де вчився ходити, гово­рити, любити людей.

Учитель

Нехай всі родини, як пишний вінок,

Щастям барвистим будуть багаті.

Бабусю шануймо і дідуся,

Матусю любімо і тата,

Нехай родина дружна уся

 Буде на радість завжди багата!

 Хай тішаться внуками бабуся і дід,

 Хай тато і мама радіють дитині

 Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

 Хай злагода й мир запанують в родині!

Звучить пісня «Многая літа».

Використана література

1.     Метод проектів у початковій школі/ Упорядник: О.Онопрієнко, О.Кондратюк. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»).

2.     Ярощук В.А. Родинне свято «Тільки родина, як зірка єдина, - твій порятунок, надійний причал»// ВГ «Основа» Початкове навчання та виховання. – 2007. - №35 грудень. – с.4-8.

http://oipopp.ed-sp.net/