Каталог статей

Продовження

7. Творча вправа.

Завдання. Поміркуйте над ситуацією і закінчіть розповідь.

Учитель. Іринка з мамою в садочку збирають у кошик груші. їй не дуже хочеться нахилятися і підбирати дрібненькі грушки. Мамі не подобається, як дівчинка працює, тож вона й каже: «Прислухайся до себе, чи тобі ніхто не докоряє за таку роботу?». Іринка...

Запитання:

·       Чи стало дівчинці соромно?

·       Чи заговорила в ній совість?

·       Чи потрапляли ви в таку ситуацію?

8. Вправа-міркування.

Завдання. Розкрити підтекст народних приказок.

Учитель. Народний досвід вчить:

·       Від своєї совісті не втечеш.

·       Де совість, там і любов.

·       Догоджай не людям, а совісті своїй.

·       Совість гризе без зубів.

·       Очі — міра, рука — віра, совість — порука.

9.Цікаві оповідання.

1) Притча про совість.

Учитель. Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі.

Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Насвистуючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: «Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде». Узяв він камінь та й відніс на узбіччя.

Та ось з'явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки.

Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав зі стежки.

Стародавні греки вважали, що стежка — це наше життя. А чотири чоловіки — це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік — байдужий, другий — егоїст, третій — безсовісний. І тільки четвертий — людина з совістю.

Запитання:

·       Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твердження.

·       Коли людині буває соромно?

2) Оповідання «Як Федько відчув у собі Людину».

Учитель. Одного разу малий Федько пішов з матір'ю на поле картоплю копати.

—      Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому.
Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю та у відро

кидає. Не хочеться йому працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:

— Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить! Оглядається Федько довкола і дивується:

— Де ж та людина? Що вона бачить?

— У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

— А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.

— У голові твоїй, у грудях, у серці, — підказує мати. Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить. «І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», — подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав. Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Подумає: «Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі». А тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно, «Гарний цей друг — Людина», — думає Федько (В. Сухомлинський).

Запитання:

·       Як працював Федько? Чому?

·       Як мама присоромила Федька?

·       Що його здивувало?

·       Що змінилося у ставленні хлопчика до роботи? Чому?

·       Як хлопчик відчув у собі Людину?

·       Що це означає?

IV. Формування практичних умінь та навичок

Робота у творчих групах.

Завдання. Висловіть власну думку.

Група 1

Оповідання «Гомінкий струмок і мовчазна річка»

Зеленою долиною тече широка повновода річка. Повільно несе вона води свої.

По ній пливуть кораблі й плоти. Тиха річка, мовчазна.

А поміж гір тече маленький струмок. Швидкий і гомінкий, він поспішає, бігає навколо камінчиків і все щось балакає-жебонить. Розказує про те, що народився високо в горах із талого снігу.

Аж ось і місце зустрічі гомінкого струмка з мовчазною річкою. Зачарований могутністю річки гомінкий струмок замовк, притих. Йому соромно патякати: річка мовчить (В. Сухомлинський).

Запитання:

·       Чому стало соромно струмкові?

·       Чи відчув він сторонній погляд на собі?

·       Чи зробив самооцінку?

Група 2

Оповідання «Соромно перед соловейком»

Оля та Ліда надумали сходити до лісу. Ішли та йшли вони, у дорозі стомилися та й сіли на траві перепочити. Витягли з сумки хліб, масло, яєчка та й обідають. Коли це на дерево сів соловейко і заспівав. Зачаровані його чудовим співом, Оля та Ліда сиділи й боялися поворухнутися.

Аж тут він замовк. Оля зібрала недоїдки та шматки газети, кинула їх під кущ. Ліда зібрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.

— Навіщо ти зібрала сміття? — запитала Оля. — Це ж у лісі... Ніхто не бачить.

— Соромно перед соловейком... — тихо відповіла Ліда (В. Сухомлинський).

Запитання:

·       Як розуміти слова Ліди?

·       Яку самооцінку вчинків зробила дівчинка?

·       Коли людині стає соромно?

Група 3

Оповідання «Скляний чоловічок»

В одного хлопчика був маленький приятель — Скляний чоловічок. Він був зовсім прозорим і вмів відгадувати, що думає і про що переживає його приятель — хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й хоче йти гуляти — Скляний чоловічок уже помутнів і каже хлопчикові:

— Не треба так чинити, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй. Соромно стає хлопчикові. Він зараз же береться до діла: вивчить

уроки, а тоді йде гуляти. Чоловічок мовчить, але стає прозорим.

Якось у хлопчика занедужав товариш по парті. Минув день, другий, а хлопчик і не згадує про товариша. Скляний чоловічок став темним, як хмара.

— Що я зробив чи подумав поганого? — з тривогою запитує хлопчик.

— Ти нічого не зробив поганого, нічого не подумав поганого... Але ти забув про свого товариша...

Соромно стало хлопчикові і він пішов провідати хворого. Поніс йому квіти й велике-велике яблуко, яке дала мама.

Так Скляний чоловічок навчав хлопчика життю. Це була його совість (В.Сухомлинський).

Запитання:

·       Коли й чому Скляний чоловічок темнів?

·    Коли хлопчикові ставало соромно?

·    Хто оцінював його вчинки?

4.Узагальнююча бесіда.

Запитання:

·    Як пов'язані совість і відповідальність?

·    Як чинить совісна людина в конкретних ситуаціях? Наведіть приклади із власного життя.

·    Що називається провиною?

·    Коли люди відчувають провину?

Учитель. Слово «вибачте» означає «даруйте мені мою провину». Тому слід говорити «вибачте», а не «вибачаюсь» (ніби сам собі вибачаєш).

Вибачаються тоді, коли своїм учинком завдали комусь прикрощів: мимохіть штовхнули чи сказали недоречне слово. Звертаючись на вулиці до незнайомого, аби про щось запитати, починають також зі слова «вибачте».

V. Підсумок уроку

Вправа «Мікрофон»

1.              Як ви розумієте, що таке добро? зло?

2.              Яку добру справу зробите ви?

3.              Чи відчули ви в собі «Людину»?

4.              Чи можете сформувати зараз девіз Вашого життя?

Пучко Любов Ярославівна, учитель початкових класів, заступник директора з НВР, Рожнівський НВК „Гуцульщина” ім. Ф. Погребенника НаУКМА Косовського району Івано-Франківської обл.