Каталог статей

Продовження

Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота

2.1. Констатуючий експеримент

За словами Л.С.Виготського, навчання завжди має йти попереду розвитку. На заняттях у початковій школі педагог повинен насамперед навчити дітей вчитися, тобто самостійно здобувати й засвоювати знання, а також уміти ними користуватися. За словами доктора фізико-математичних наук, професора, одного із засновників "жанру" літератури для абітурієнтів (довідники, задачники тощо) Г.В.Дорофєєва, на сучасному етапі починається переорієнтація системи навчання на пріоритет розливальної функції навчання стосовно його освітньої та інформаційної функцій, перенесення акцентів зі збільшення обсягу інформації для засвоєння на формування вмінь використовувати інформацію. Ось чому сьогодні багато вчителів надають перевагу не пасивному, а активному засвоєнню знань дітьми. Його засобами при виконанні домашніх завдань можуть бути дослідницька діяльність, цікаві завдання на розвиток логіки, творча робота, яка є основою, джерелом творчості дітей. Перехід від наочно-дієвого до наочно-образного і словесного мислення, як свідчать експериментальні дослідження О.В.Запорожця, М.М.Поддьякова, Л.А.Венгера та інших, відбувається на основі зміни характеру орієнтовно-дослідницької діяльності, внаслідок зміни орієнтації на основі спроб і помилок більш цілеспрямованою руховою, потім зоровою, і, нарешті, розумовою орієнтацією. Дитина - маленький дослідник. Щодня вона робить для себе маленькі відкриття: щось відкриває цілком самостійно, щось - за допомогою дорослих або ровесників. У своїх дослідженнях малюки користуються методом спроб та помилок, час від часу вони вигадують свої способи пізнання навколишнього світу, вчаться на своїх помилках. Дитяча ініціатива, пошукова активність, спрямована на "винахід", самостійне відкриття засобів і способів розв'язання завдань - одна з найвищих цінностей навчальної діяльності. Обережно підтримувати й зрощувати пошукову активність - мета кожного вчителя, який прагне сформувати в учнів уміння вчитися самостійно. Головними тут стають способи засвоєння знань, а не їх зміст. Чому необхідно починати вчити дітей працювати самостійно, досліджувати, виконувати регулярно домашні завдання змалку? Психологи зазначають, що здатність до дослідницької діяльності не виникає з роками, а скоріше зникає через певні умови. Здатність людини досліджувати є вродженою. У різних людей потреба до дослідницької діяльності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе людина, умови розвитку в дитинстві. Отже, чим раніше ми починаємо вчити дітей організовувати власну навчально-дослідницьку діяльність, спонукаємо й підтримуємо її, тим вищими будуть результати. (9, 9) Що найчастіше мають на увазі педагоги, коли говорять про самостійність учня? Швидше за все, здатність дитини самостійно працювати над завданням учителя, так звану виконавчу самостійність. А справжня самостійність - це діяльність, яку особистість здійснює за внутрішніми переконаннями, обираючи ціль та засоби досягнення мети. Що ж таке вміння вчитися самостійно? Як примножувати свої знання та вміння, удосконалювати та розвивати свої здібності? На мій погляд - це точно знати свої можливості, свої недоліки та прогалини в знаннях, і коли зустрічається завдання, яке виконати одразу неможливо, то не самоусуватися, а шукати засоби поповнити свої знання новим досвідом, пройти шлях наукового дослідження. Але й це ще не все. Це здатність шукати нові завдання, виконання яких потребує роздумів, досліджень. Для дитини, яка володіє вмінням учитися, кожне таке завдання - ніби задача з неповними даними. "Це я вже знаю, а це ще ні. Що мені потрібно дізнатися, щоб виконати завдання?" - таким має бути перший крок до самонавчання. За твердженнями Наталі Платонової, учителя початкових класів з стажем педагогічної роботи більш як 15 років: "Я переконалася, що учні, які прекрасно відтворюють навчальний матеріал, не завжди можуть виявити творчість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної навчально-пошукової діяльності, до систематичного самостійного виконання домашніх завдань. " (7, 4) Існують три шляхи самостійного виконання завдання. 1. Вигадати, створити свої засоби та способи, тобто зробити завдання творчим. 2. Визначити, якої інформації не вистачає, і відшукати її в довіднику, підручнику, іншому джерелі. 3. Запитати у вчителя як у компетентного фахівця. Щодо першого способу, то про нього говорити в початковій школі занадто рано. Уміння працювати з додатковими, інформаційними джерелами формуються трошки пізніше, коли дитина оволодіє вмінням читати, користуватися комп'ютером. А от вчитель справді є найпершим джерелом нових знань і вмінь. За цими словами постає звична картина: учитель говорить, а діти слухняно виконують усі його інструкції та поради. Але як слухняний об'єкт навчання може перетворитися на того, хто здатний навчати самого себе, в ініціатора власних навчальних дій, який звертається до вчителя за потрібною інформацією? Слід організувати навчальну діяльність таким чином, щоб дитина стала суб'єктом навчання. Самостійна робота може виявлятися в чотирьох основних напрямах навчальної діяльності: 1) організаційному (уміння визначати свою мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповідність дії плану та цілям, організовувати свою діяльність дома); 2) практичному (використовувати ТЗН, працювати з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп'ютером тощо); 3) інтелектуальному (формулювати проблеми, обирати об'єкти досліджень, систематизувати ідеї тощо); 4) психологічному (докладати вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлювати свій мотив, аналізувати та оцінювати ситуацію).

2.2. Формуючий експеримент

У початкових класах виконання домашніх завдань не повинне перетворитися на рутинну роботу. У системі розвивального навчання часто використовуються домашні завдання типу "Вибери найцікавіше для тебе завдання", "Вибери тільки те, що можеш зробити самостійно". Удома дитина разом з дорослим працює над змістом тих завдань, які вона виконувала в класі. Наприклад, підручник з математики Е. І. Александрової побудований таким чином, що з його допомогою вдома учень відновлює в пам'яті те, що відбувалося в класі. При цьому батьки мають бути не критиками дитячої роботи, а вдячними й уважними слухачами. А головне - вони мають щодня знаходити час для подібної спільної роботи з дитиною. Це надто важливо для налагодження взаємодії "школа - родина". (5, 10) Під час переддипломної практики я досліджувала одну з форм самостійної роботи учнів початкових класів - домашнє завдання. Метою першого дослідження було виявити зв'язок результатів навчання учнів з мірою допомоги дорослих удома, тобто наскільки учні можуть самостійно виконати домашнє завдання без допомоги дорослих. Для проведення даного дослідження я провела опитування на тему "Як ти виконуєш домашнє завдання". У дослідженні приймало участь 30 учнів 2-а класу. Наступний експеримент полягав у розробці цікавих домашніх завдань для учнів початкової школи та їх впливу на розвиток самостійних навчально-дослідницьких умінь учнів. Цікаві домашні завдання я задавала учням по закінченню майже кожного уроку. По закінченню переддипломної практики провела повторне опитування учнів на тему "Як ти виконуєш домашнє завдання?" для того щоб проспостерігати зростання самостійності під час виконання учнями домашньої роботи, та її ефективні методи. Останнім пунктом дослідження, є розробка та сприяння застосуванню учнями правил домашньої навчальної роботи для учнів молодших класів.

Висновки

Школа, дає учням знання, необхідні для продовження навчання та життя, і в той же час повинна орієнтувати молодь на суспільно-корисну працю в народному господарстві і готувати до цього. Тому корисно підвищити науковий рівень викладання і якість знань школярів і в той же час перебороти їхнє перевантаження. Відповідно цим вимогам необхідно підняти рівень викладання, націлити його на формування в підростаючих поколінь сучасної наукової картини світу, а також знань про практичне застосування наук. Потрібно, щоб теорія предмета в більшій мері сприяла розвиткові позитивних здібностей школярів і їхній практичній підготовці. Це досягається цілим комплексом засобів: удосконалювання змісту утворення, поліпшенням якості підручників і інших засобів навчання, розвитком евристичної діяльності школярів у процесі навчання на основі проблемності, розвитком поточного лабораторного експерименту і завершального фізичного практикуму творчого характеру. У процесі розгляду даної проблеми з'ясувалося, що для ефективної організації самостійної роботи школяра вчитель повинний уміти спланувати пізнавальний процес учня і правильно вибрати спосіб рішення задачі, при цьому велике значення приділяється добірці навчального матеріалу. Підвищення якості навчання тісно зв'язано з удосконалюванням методики організації занять на уроці та оволодіння знаннями у дома. Для підвищення якості навчання особливе значення має розвиток пізнавального ентузіазму школярів, інтересу до предмета. Учні повинні розуміти, який зміст вивчення пропонованого матеріалу. Більш того, сучасні школярі вправі бажати, щоб навчальна діяльність була цікавою, давала задоволення. Розвитку пізнавальної активності школярів методами домашньої роботи як форми самостійної роботи сприяє використання на уроці та під час вивчення в дома тексту й ілюстрацій їхнього підручника, хрестоматії, довідника, з наукових і науково-популярних журналів і газет, а також цікаві демонстраційні досвіди, фрагменти з кінофільмів, діапозитиви й інші засоби наочності. Однак мало забезпечити мотивацію навчання і збудити пізнавальний інтерес учня. Необхідно далі, по-перше, чітко усвідомлювати мету навчання і, по-друге, показати, як цю мету може бути досягнуто.

Додаток 1

Словникові слова в ребусах (Розв'яжи ребус)

Додаток 2

Домашні завдання з математики на логічне мислення

1. Числові ребуси Завдання: Розшифрувати приклади, записані за допомогою букв (однаковими буквами позначаються однакові цифри).

а) ух + ух = ха; 25 + 25 = 50; ух - ух = а; 25 - 25 = 0; ух - х = уа. 25 - 5 = 20. б) уа - ау = у; 98 - 89 = 9; ах - ха = у; 87 - 78 = 9; хе - ех = у. 76 - 67 = 9.

2. Бульбашки. Завдання: знайти взаємозв'язок між числами в кружечках і кількістю точок. Вписати відповідні числа на другому і третьому малюнках.

а) б)

Відповідь: 8, 5, 7. Відповідь: 9, 6, 8.

Система домашніх завдань з формування поняття про частини величини і дріб

Візьми смужку паперу і зафарбуй .

- Скільки четвертих частин у цілому? (Чотири) - Якщо в цілому чотири чверті, то зафарбуйте ще .

- Скільки всього четвертих частин зафарбовано? (Дві четверті).

1. На скільки рівних частин поділили ціле в кожному випадку? Що показує заштрихована частина кожного цілого? Яким дробом можна позначити заштриховану частину?

2. Яку частину круга зафарбовано?

3. Яку частину квадрата зафарбовано?

Додаток 3

Правила домашньої навчальної роботи учнів

Перше: Учням необхідно знати, що процес осмислення і засвоєння знань повинні носити зосереджений характер. Це значить, що для всебічного осмислення і міцного засвоєння програмного матеріалу варто вдумливо учити уроки не в один "присід", а звертатися до їхнього вивчення кілька разів протягом деякого часу. Тільки при цій умові в пам'яті залишається "глибоко уторований слід", а знання зберігаються на довгий час. Психолог М.Н.Шардаков наводив порівняльні дані про ефективність концентрованого і розосередженого запам'ятовування, що були отримані в процесі експериментальної роботи в 2, 4 і 6-м класах. Для запам'ятовування давався уривок з вірша, однак, одна група учнів заучувала його концентровано, друга ж працювала над віршем протягом трьох днів. Результати роботи були перевірені через 20 днів: кожний з учнів повинен був прочитати напам'ять вивчений вірш. Якщо школяр виявляв утруднення, йому нагадували перші слова вірша. Виявилося, що більше нагадувань приходилося робити тим учнем, що застосовували прийом концентрованого завчання. Ті ж учні, що користувалися способом розподіленого в часі запам'ятовування, мали потребу в підказці набагато рідше. Друге: Домашні завдання необхідно виконувати у день їхнього одержання. Суть справи в тім, що засвоєний на уроці матеріал інтенсивно забувається в перші 10-12 годин після сприйняття. Це доведено психологічними досвідами. Німецький психолог Герман Ебінгауз (1850-1909) давав учням завдання завчити 13 позбавлених змісту слів і не вимагав надалі повторювати їх. При контрольних перевірках виявилося, що через годину випробувані могли відтворити близько 44 % цих слів, а через 2,5 - 8 години - тільки 28%. Це психологічне явище знаходить своє пояснення у фізіології. И.П.Павлов і його учні довели, що нові нервові зв'язки, що утворяться, неміцні і легко гальмуються. Гальмування сильніше всього виявляється відразу після утворення тимчасового зв'язку. Отже, і забування відбувається найбільш інтенсивно відразу ж після сприйняття досліджуваного матеріалу. От чому, щоб попередити забування знань, засвоєних на уроці, необхідно провести роботу з їхнього закріплення в день їхнього сприйняття. Саме тому і необхідно виконувати домашні завдання в день їхнього одержання. Це, однак, не виключає необхідності повторення і відтворення засвоєного матеріалу і напередодні чергових занять. Те, що повторюється напередодні уроку, наступного дня відтворюється в більшому обсязі, створює ілюзію кращої успішності, але зберігається в пам'яті гірше. Тому велика частина роботи з засвоєння і закріплення в пам'яті досліджуваного матеріалу повинна проводитися в день його сприйняття з наступним повторенням напередодні чергового уроку. Третє: Приступаючи до підготовки домашніх завдань, обов'язково потрібно створити психологічний настрій на їхнє акуратне виконання і міцне засвоєння досліджуваного матеріалу. Як це зробити? Потрібно детально продумати ту мету, котру необхідно досягти при виконанні домашнього завдання. Одна справа, коли хочеться його виконати і швидше піти гуляти, і інше - коли поставлена мета, якнайкраще виконати завдання, не виявляти квапливості і прагнути до глибокого осмислення і засвоєння матеріалу. Цей настрой (установка) спонукує учня до старанної роботи, проявові розумових і вольових зусиль, що, природно, значно підвищує якість домашнього навчання. Щоб зробити цей настрой (установку) більш діючим, визначену і детально продуману ціль корисно проговорити кілька разів уголос, щоб вона більш міцно зміцнилася у свідомості і перетворилася в уявну "програму дій". Надалі, коли установка закріпиться, необхідність у такому проказуванні відпадає. Четверте: Якщо домашнє завдання містить у собі засвоєння матеріалу за підручником і виконання різних вправ, то його підготовку потрібно починати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником наступний: спочатку потрібно спробувати пригадати те, що залишилося в пам'яті від уроку. Потім варто вдумливо прочитати параграф підручника, виділяючи в ньому найважливіші положення, правила, висновки, прагнучи до їхнього глибокого осмислення і засвоєння. Після цього потрібно застосувати прийоми відтворення і самоконтролю: переказ матеріалу вголос або про себе, складання плану прочитаного, відповіді на питання підручника і т.д. Якщо в процесі самоконтролю виникають утруднення, необхідно ще раз попрацювати з підручником і домогтися вільного і повного відтворення досліджуваного матеріалу. Зазначена методика відноситься головним чином до молодших і середніх класів. Вказуючи на велику роль активного відтворення знань і самоконтролю в процесі засвоєння досліджуваного матеріалу, К.Д.Ушинський підкреслював, що в цьому випадку досягається більш високий ступінь зосередженості уваги на осмисленні і засвоєнні знань, і тому вони швидше і сильніше запам'ятовуються. Але як бути тим учням (а вони, на жаль, зустрічаються), що (то в силу слабкої пам'яті, то через недостатню увагу на заняттях) перед вивченням матеріалу не в змозі нічого "згадати" з того, що пояснювалося вчителем на уроці? У цьому випадку необхідно рекомендувати, щоб при першому читанні (первинному сприйнятті матеріалу) вони спробували виділити й осмислити основні питання теми, а відтворення (переказ вголос або про себе, відповіді на питання підручника і т.д.) починали після повторного читання підручника. Свою специфіку має робота по засвоєнню і відтворенню значного за обсягом і порівняно важкого навчального матеріалу. Такий матеріал доцільно розчленовувати на значеннєві частини і кожну частину повторювати і відтворювати окремо у визначену одиницю часу, відокремлюючи засвоєння однієї частини від іншої короткочасним відпочинком тривалістю 5-10 хвилин. Велике значення в міцному і глибокому засвоєнні знань має установка на запам'ятовування, всебічне осмислення і тривале збереження в пам'яті досліджуваного матеріалу. Якщо школяр приступає до навчальної роботи з такою психологічною установкою, він не тільки виявляє завзятість і наполегливість в оволодінні знаннями, але і підбирає відповідні прийоми навчання, прагнучи самостійно перебороти труднощі, більш старанно виконувати вправи. Психологічні дослідження показують, що збереження знань у пам'яті залежить також від їхнього змісту. Швидше забуваються формулювання, визначення й описовий матеріал. Більш тривало зберігаються знання, засновані на розумінні закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків. Звідси аж ніяк не випливає, що при засвоєнні досліджуваного матеріалу потрібно звертати основну увагу на запам'ятовування правил і висновків. Саме навпаки, дослідження Н.А.Менчинської свідчать, що необхідно направляти учнів на глибоке і всебічне продумування внутрішньої логіки знань, на засвоєння причин і взаємозалежностей, що характеризують те або інше явище для того, щоб висновки й узагальнення заучувалися не механічно, а виступали у свідомості школярів як логічний наслідок аналізу досліджуваного матеріалу. П'яте: Приступаючи до виконання практичних завдань, варто уважно переглянути ті вправи, що виконувалися з досліджуваної теми на уроці, і продумати, які теоретичні положення використовувалися в процесі їхнього виконання. Цей прийом допомагає учням встановлювати зв'язок домашньої роботи з тренувальними вправами в класі і сприяє самостійному виконанню письмових завдань. Істотною специфікою характеризується домашня робота учнів за написанням творів, викладів, переказів і інших творчих завдань. Ця робота виявляється більш ефективною, якщо вона розосереджується в часі і розчленовується на ряд етапів. На першому етапі учень вдумливо прочитує й осмислює необхідний матеріал по підручнику і додатковій літературі. У процесі цієї роботи робляться виписки найбільш важливих місць досліджуваних джерел, що можуть бути процитовані при написанні, приміром, твору, а також фіксуються власні думки, що виникають по ходу читання. Другий етап роботи звичайно присвячується складанню плану твору. На третьому етапі здійснюється безпосереднє написання творчої роботи. На заключному, четвертому етапі проводиться доробка твору і його остаточне оформлення. Уся ця робота звичайно займає півтора-два тижня. 12 хвилин для відпочинку і психологічного переключення на інший вид діяльності. Установлено, що після сприйняття, і засвоєння досліджуваного матеріалу процес його закріплення у свідомості продовжується і після того, як навчальна робота припиняється. Це "сховане затвердіння" знань відбувається протягом 10-20 хвилин, що і викликає необхідність зазначеного вище перерви. Шосте: Під час перерв між підготовкою домашніх завдань по окремих предметах не можна піддавати себе сильним зовнішнім впливам, зокрема дивитися телепередачі, вступати в дискусії і т.д. У цей час найкраще робити спокійну прогулянку на свіжому повітрі, виконувати легку фізичну роботу. Сьоме: Дуже важливо, щоб домашні завдання виконувалися щодня в той самий час і на постійному місці. Це правило при всій удаваній його простоті має істотне значення для успіху домашньої роботи. Воно сприяє швидкому зосередженню уваги на виконанні навчальних завдань, привчає до дисципліни й упорядкованості процесу навчання. На це правило, зокрема, звертав увагу у свій час американський педагог Г.М.Уіпл. Не вважайте, це правило занадто дріб'язковим. Якщо у вас утвориться звичка до місця роботи, вам буде досить тільки сісти за ваш стіл, щоб негайно ж відчути бажання прийнятися за справу. Восьме: Після підготовки домашніх завдань по навчальним предметам, що були сьогодні, необхідно зробити 20 - 30-хвилинну перерву і повторити матеріал до занять на завтрашній день із застосуванням прийомів самоконтролю, здійснюючи, таким чином, розосереджене засвоєння знань. Дев'яте: Дотримання його сприяє більш міцному засвоєнню (запам'ятовуванню) досліджуваного матеріалу. Досить корисно, щоб учні безпосередньо перед сном приділяли 8-10 хвилин швидкому переглядові (повторенню) вивченого матеріалу по підручниках і, не піддаючи себе ніяким додатковим роздратуванням, у спокійному стані лягали спати. Це створює умови для подальшого протікання в сні внутрішньо-молекулярних процесів у нейронах (нервових клітках) головного мозку, зв'язаних з більш глибоким засвоєнням досліджуваного матеріалу. Такі найбільш істотні правила розумової праці, які варто знати що вивчаються і котрих вони повинні дотримуватися в процесі домашньої навчальної роботи.

Література

1. Александрова Е. "Ключи от домашнего задания" // Ж., "Первое сентября" № 25, 2003. с - 17 - 18 2. Аналітичний звіт про моніторингове дослідження якості навчальних досягнень у початковій школі. // Шкільний світ" "Початкова школа" № 6, 2006. - с. 7 3. Лемківський М.В. Історія педагогіки: Підручник, К.: "Центр навчальної літератури", 2003. - с. 156 4. Мойсею Н.Є. "Педагогіка", Навчальний посібник, К.: 2003. - с. 158 5. Петраускас О. "Коли вчитися хочеться" //Шкільний світ" "Початкова школа" № 37, 2006. - с. 10 6. Пинский А. "Эти астрономические часы нагрузки…" // Ж. "Первое сентября" №17, 1999. - с. 14 7. Платонова Н. "Формуємо уміння вчитися самостійно" // Шкільний світ" "Початкова школа" № 10, 2005. - с. 4 8. Подкасистый П.И. "Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении", М.: 1980. - с. 279 9. Стеценко І. "Вчимося досліджувати" // Шкільний світ" "Початкова школа" №1, 2005. - с. 9 10. Степанов О.М., Фібула М.М. "Основи психології і педагогіки", Посібник, К.: 2003. - с. 107 11. Сухомлинський В.О. "Батьківська педагогіка", К.: 1978. - с. 48 12. Українська педагогіка в персоналіях: у двох книгах. Книга друга: навчальний посібник // за редакцією О.В.Сухомлинської, К.: "Либідь", 2005. - с. 158 - 170 13. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти - друге видання - Тернопіль: навчальна книга - Богдан, 2003 - с. 349 - 350 14. Харламов И.Ф. "Педагогика", Минск, 1998, - с. 148 15. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник, К.: Либідь, 2003. - с. 210 - 212. 16. Ярмаченко М.Д. "Педагогіка", Навчальний посібник, К.: 1986. - с. 259