Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

ФОРМУВАННЯ  ЗВ'ЯЗАННОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ З ЗРМ

Л.В.Стрельнікова, вчитель-логопед

ФОРМУВАННЯ  ЗВ'ЯЗАННОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ З ЗРМ

              Розвиток мовлення стає дедалі актуальнішою проблемою в нашому суспільстві. Рівень побутової культури, що знижується, широке поширення низькопробної бульварної літератури, бідне безграмотне «говоріння» з екранів телевізорів, агресивно-примітивне мовлення, що насаджується телевізійною рекламою, західними (американськими) бойовиками та мультфільмами, - усе це створює передумови й пряму загрозу мовної катастрофи, що насувається і яка є не менш небезпечною, ніж і екологічна.

              Кінцевим результатом навчання мови, вершиною дивовижного, потужного і найскладнішого  явища, що зветься людською мовою, є власне зв'язане мовлення. Воно передбачає оволодіння найбагатшим словниковим запасом мови, засвоєння мовних законів і норм, тобто оволодіння граматичною будовою, а також практичне їх застосування- уміння користуватися засвоєним мовним матеріалом: уміння повно, пов'язано, послідовно і зрозуміло оточуючим передати зміст готового тексту або самостійно скласти зв'язний текст.

              Отже, зв'язане мовлення являє собою розгорнуте, закінчене композиційно та граматично оформлене смислове й емоційне висловлювання, яке складається з низки логічно пов'язаних речень.

              Розвиток зв'язаного мовлення є найпершою і найважливішою умовою успішності навчання дитини в школі.

              Формування зв'язаного мовлення у дітей, навіть за відсутності патології в мовному і  психічному розвитку, від самого початку складний процес, що багаторазово ускладнюється, якщо має місце загальний недорозвиток мовлення ( ЗНМ).

              У корекційній  логопедичній роботі з дітьми з ЗНМ формування зв'язанного мовлення набуває особливого значення через структуру дефекту і перетворюється на архіскладне завдання,  стає головною кінцевою метою всього корекційного процесу , метою важко досяжною, що вимагає тривалої кропіткої роботи логопеда, вихователя, батьків і дитини.

              За цією проблемою накопичено значний теоретично-практичний матеріал, що допомагає логопедам-практикам у повсякденній корекційній роботі.

 Особливо неоціненним для практичної корекційної роботи загалом та для роботи з формування зв'язаного мовлення у дітей з ЗНМ є роздуми Л. С. Виготського про генетичне коріння, про шляхи розвитку, про часткове злиття та збіг процесу в мовленні та мисленні.

Які ж  завдання логопеда у розвитку зв'язаного мовлення та логічного мислення?

систематична робота з формування та закріплення лексико-граматичних категорій;

формування навичок мовленнєвого спілкування на заняттях і в повсякденному житті та діяльності дітей;

навчання аналізу тексту, виділення смислових ланок, складання плану та переказу за планом;

формування, правильнє лексичнє і граматичнє оформлення мовленнєвих висловлювань;

навчання аналізу, плануванню, побудові, композиційному оформленню самостійного мовленнєвого висловлювання;

розвиток самоконтролю дітей за власним мовленням;

Основні етапи роботи з формування зв'язного мовлення

Підготовчий етап - попередня робота за двома лініями:

а) інтелектуальний розвиток і насамперед розвиток мислення;

б)мовленнєвий розвиток: розвиток розуміння мовлення, збагачення лексики, формування граматичних категорій, виправлення вимови;

2.    Начальний етап- оволодіння діалогічним мовленням за часткового злиття обох процесів: розвитку мислення та мовлення.

3.   Основний етап- формування монологічного мовлення: навчання розповіданню (переказу, складанню розповідей) за максимально можливого збігу процесів мислення і мовлення на заняттях із навчання розповіданню.

Час, зміст й обсяг підготовчої роботи залежить від рівня мовленнєвого розвитку дітей.

 За ЗНМ  1-го та 2-го рівня мовленнєвого розвитку цей етап триває щонайменше цілий навчальний рік і розпочинається не пізніше чотирирічного віку.

 Завершення підготовчого етапу завжди однозначно визначається сформованістю фрази, умінням самостійно користуватися фразовим мовленням у мовленнєвому спілкуванні, що є виходом на 3-ій рівень мовленнєвого розвитку та першою сходинкою до розвитку зв'язаного мовлення.

 Робота за обома напрямами розвитку мовлення й розвитку мислення проводять паралельно і здебільшого індивідуально або з невеликими підгрупами (дві, рідше три особи ) у формі ігор і спеціальних розвивальних вправ.

Основні шляхи розвитку та вдосконалення тонкої моторики на підготовчому етапі

Народні ігри з пальчиками.

 Тіньовий театр.

 Вправи в обведенні контурів предметів, малювання за трафаретами, по клітинах (зорові та слухові диктанти), зафарбовування контурних предметів рівними лініями й крапками, штрихування вертикальне, горизонтальне, похиле, малювання «петелькою» та «штрихом». (Вправа виконується тільки олівцем ).

Робота з ножицями: розрізання аркуша паперу на частини за зразком, за інструкцією , вирізання знайомих геометричних фігур і нескладних предметів( м'ячик, дім , сонечко, ялинка) за контуром та без нього.

 Малювання нескладних геометричних фігур і предметів у повітрі провідною рукою та обома руками разом, почергове малювання кожним пальцем однієї, а  потім іншої руки.

 Щоденна пальчикова гімнастика.

Напрямок розвитку мовленнєвої лінії на підготовчому етапі

Розвиток сприйняття і розуміння мови.

 Розвиток експресивного мовлення слід в слід  за імпресивним незалежно від стану фонетичної сторони та сформованості граматичної будови, спрямованого на розв'язання головного завдання - пробудити у дітей бажання мовленнєвого спілкування.

 Підготовка мовленнєвого апарату до корекції звуковимови.

 Формування фрази.

 Удосконалення фрази продовжується на наступних етапах у процесі безпосередньої роботи з формування зв'язаного мовлення:

перетворення деформованого мовлення;

 складання речень за опорними словами;

 складання речень з даним словом;

 поширення речень за запитаннями та шляхом нарощування слів за ланцюжком;

 перетворення речень шляхом зміни особи, числа, часу, заміни слів синонімами тощо

Тільки маючи готові передумови до формування зв'язного мовлення у вигляді сформованої фрази, можна приступати до роботи над діалогічним мовленням.

 Оптимальний вік для формування діалогічного мовлення у дітей з ЗНМ  -чотирнадцять років ,оптимальний рівень мовленнєвого розвитку ІІІ.

 Діалог - це розмова між двома чи кількома особами, співрозмовниками, це питання, що змінюються, та відповіді на них. Діалогічне мовлення значно легше монологічного, тому що у ньому переважає побутова, розмовна лексика, відсутні складні синтаксичні конструкції, висловлювання короткі, часто граматично неповні.

У роботі над діалогічним мовленням можна виділити три задачі:

Навчити дітей відповідати на поставлені запитання( стислі та повні відповіді );

Навчити постановці запитань;

 Виховати здатність вільно, невимушено вести бесіду (це завдання значною мірою психологічне).

              Монологічне мовлення повною мірою здійснює обидві основні функції мовлення, що найтіснішим чином пов'язані між собою:

комунікаційну:

а) повідомлення( інформаційна);

б) спонукання до дії ( регулююча);

засіб висловлення думок ,створення і  розвиток  їх.

 

Задачі основного етапу - навчити дітей зв'язно і  послідовно, логічно струнко і закінчено, точно за вживанням лексики і  за змістом, правильно за граматичним оформленням, самостійно і  вільно викладати матеріал, будувати висловлювання.

 Тому навчання зв'язаного монологічного мовлення дошкільників з ЗНМ   , які мають перший і другий рівень мовленнєвого розвитку, практично неможливе до виходу на третій рівень мовленнєвого розвитку та міцного закріплення відповідних йому навичок, тобто на другому або третьому році навчання.

Робота з формування зв'язного монологічного мовлення - це навчання дітей розповіданню. ЇЇ проводять за двома напрямами :

 

навчання переказу, тобто відтворення прослуханого (прочитаного) тексту;

навчання складанню розповідей (вигадування) за картинками, предметами, запропонованим сюжетом, темою, за даним початком тощо.

 

 

І ще один дуже важливий момент хотілося б зазначити. Розвиток зв'язного монологічного мовлення у дітей дошкільного віку закладає основу успішного формування у школярів письмового монологічного мовлення.

Тому, розпочинаючи роботу над формуванням монологічного мовлення дітей, обов'язково проінформуйте батьків про значущість цієї діяльності, а також про важливість їхньої особистої участі в цьому процесі.

 Лишається ще раз наголосити, що володіння зв'язним аналогічним мовленням - одне з центральних завдань мовленнєвого розвитку дошкільників.

 

Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: [ADM]Irina (21.01.2024) | Автор: Л.В.Стрельнікова
Переглядів: 361 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!