Літературне читання.
Контрольна робота № 1.
Аудіювання. І семестр
ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК
Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.
— Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! — роздратовано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити.
Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?
— Даруйте, дядьку, я більше не буду,— почав благати павучок ведмедя. Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? — здивувався старий ведмідь.— Яка може бути з тебе поміч?
Але все-таки пожалів маленького і відпустив.
Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя і почали за ним ганятися. Бідний вед-мідь не знав куди подітися, щоб урятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди.
Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.
— А може наш бурмило* сидить у тій ямі, що під скелею? — сказав один з мисливців.
— Туди він не міг залізти,— озвався другий мисливець.— Хіба ти не бачиш — там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
— Це правда! — підтвердили інші мисливці.
Постояли, покрутилися та й пішли далі.
А старий бурмило сидить собі тихенько у тій ямі й від страху ані живий ані мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути — подивитись, чи нема якоїсь небезпеки.
Лізе ведмідь з тієї ями й очам своїм не вірить — яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.
— Бачите, дядьку,— озвався він до ведмедя,— якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».
— Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті,— відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.
Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.
* Бурмило — жартівлива назва ведмедя.
Тестування
1. Назви дійових осіб.
а) Павучок і ведмідь;
б) мисливці, павучок, ведмідь;
в) мисливці, ведмідь.
2. Чому ведмідь відпустив павучка?
а) Бо він не їсть павуків;
б) бо павук дуже благав ведмедя;
в) бо ведмідь був добрий.
3. Яка біда трапилася з ведмедем?
а) Він потрапив у пастку;
б) на нього напали мисливці;
в) на нього напали бджоли.
4. Хто допоміг ведмедеві врятуватися?
а) Вдача;
б) павучок;
в) інші ведмеді.
5. Чому павучок урятував ведмедя?
______________________________________________________________________
_________________________________________________________________________
6. Яка головна думка казки?
7.Які хороші риси характеру павучка ти взяв би собі? Напиши.
8.Як ведмідь відтоді ставився до павучка? Напиши
Загублені рукавички
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою.
Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі.
Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….
— І мене лаятимуть…. — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися.
“А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.
Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися.
Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці така ж… За Борисом Комаром
Тестові завдання
1. Визнач жанр твору.
А казка
Б оповідання
В легенда
2. Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору?
А справжні друзі завжди готові прийти на допомогу
Б справжні друзі вміють слухати
В справжні друзі ніколи не змагаються
3. Які слова тексту передають переживання хлопців через пригоду, що з ними сталася?
А “…все думали про загублені рукавички”
Б “…як пояснити вдома, де вони (рукавички) поділися”
В “…засунув тихцем рукавичку в ранець”
4. Обери рядок, у якому записано речення, що допомагає краще уявити стосунки між хлопцями.
А “Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку”
Б “Ура! Скоро Канікули ”
В «Учителів мало слухали на уроках”
5. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг?
___________________________________________________________________
6. Яка головна думка оповідання?
___________________________________________________________________
7. Запропонуй власний заголовок до прочитаного твору. Запиши його.
____________________________________________________________________
8. Як могли б розвиватися події, пов’язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? Свою думку обґрунтуй.
________________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________
Горобина
Горобина і ялинка стояли поряд. Зовсім близенько одна до одної. І тому вони часто перешіптувались між собою. На ялинці росли хвоїни і шишки, а на горобині – листя і грона жовтогарячих плодів.
Прийшла осінь. Дихнула прохолодою раз, другий. Пожовкли на горобині листочки, і кожний плодик став червонішим. А ялинка зовсім не змінилася. Хвоїнки зелені – зелені, а шишки як позолотилися влітку, такими й лишились. Ялинка дивилась на свою подругу і милувалася нею. Яка то вона гарна стала!
Та налетів буйний осінній вітер,загойдав горобину і почав зривати з неї листя. Посипалось воно жовтим дощем додолу. А ялинка не злякалась вітру. Настовбурчила колючі голочки, поколола вітер – він і полетів геть від неї.
Не злякались вітру і плодики – намистинки на горобині. Міцно – міцно вхопились вони за гіллячки, щільніше притулились одна до одної і зовсім почервоніли.
«Для кого ж ти приготувала ці плоди? – тихо спитала горобину ялинка. – Вони ж у тебе зовсім не смачні. Хіба що тільки червоні.»
Горобина мовчала. Що скажеш? Справді її плоди гіркуваті й терпкі – терпкі. Ніхто не зважиться покуштувати.
Уночі лягли перші заморозки. Уранці, хоч і визирнуло сонце, проте не потеплішало. У небі захололи табунці хмар, і довкола зробилося тихо, як у вусі. У цю ранкову тишу ні ялинці, ні горобині не хотілося розмовляти. І вони стояли мовчазні і задумливі.
І раптом високо в небі хтось ніби зачепив срібну струну. За нею другу, третю…Ближче й ближче. І вже зовсім недалеко, злившись у ніжну мелодію, забриніло над горобиною і ялинкою дзвінко, прозоро. Наче війнув і злегка зашумів вітер. Кружляючи, підлітали якісь напрочуд гарні птахи. Це були омелюхи. Вони прилетіли до горобини, покинувши на зимовий час свій холодний край.
І горобина радо пригощала далеких чубатих гостей червоними, мов жар, плодами, вже не терпкими, а солодкими після перших морозів. «То ось для кого ти їх берегла», - промовила, погойдуючись ялинка і ласкаво торкнулась зеленими гілками своєї подруги. (Г. Демченко. 298 слів)
Виконай завдання
1. Як змінилась горобина з приходом осені?
а) На ній опало листя і ягідки;
б) на ній пожовкли листочки і почервоніли ягідки;
в) листочки залишилися без змін, а ягідки опали.
2. Як прогнала буйний вітер ялинка?
а) Поколола його своїми голочками;
б) заступила дорогу своїм міцним гіллям;
в) закидала його шишками.
3. Якими були ялика і горобина, коли на землю лягли перші заморозки?
а) Мовчазними і задумливими;
б) веселими і безтурботними;
в) злими і непривітними.
4. Як віднеслась до горобини ялинка, коли побачила на ній скільки гостей?
а) ласкаво, з радістю;
б) з сумом;
в) розгнівалася.
5. Утвори образні вислови, поєднуючи слова і словосполучення стрілочками.
Омелюхи позолочені
Плоди далекі, чубаті
Шишки напрочуд гарні птахи
Гості терпкі, солодкі
6. Запиши, як зустріла буйний вітер ялинка?
________________________________________________________________________________________________________________________________________________
7. Із прослуханого тексту «Горобина» наведи приклади образних висловів, вжитих в переносному значенні.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
8. Чи була ялина хорошою подругою для горобини? Запиши свої міркування ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ДИВОВИЖНІ ДЕЛЬФІНИ
Ці великі та гарні володарі морських просторів завжди викликали в людей захоплення й подив. Про них складено більше легенд, аніж про будь-яких інших живих істот на Землі.
Особливо вражають доброзичливість, спритність і розум дельфінів. З давніх-давен відомі випадки, коли дельфіни під час штормів упевнено проводили кораблі безпечними протоками — і судна уникали катастроф. Або ж приходили на допомогу потопаючим людям, виштовхували їх на поверхню води й підвозили на спинах до берега.
Дехто вважає, що дельфіни — риби. Насправді це не так. Дельфіни мають легені, дихають повітрям, вигодовують своїх малят молоком. Отже, це ссавці, тобто тварини. Тільки морські. Вони мають спинний плавець і чудово плавають — здатні долати близько 50 кілометрів за годину. До того ж можуть занурюватися під воду на тривалий час.
Учені вважають, що дельфіни належать до найрозумніших тварин. У водах Світового океану є близько сорока видів дельфінів. Найменші з них розміром із середню людину. А найбільші сягають довжини понад три метри й важать понад триста кілограмів. Живляться всі вони здебільшого дрібною рибою, крабами, молюсками. Живуть дельфіни родинами, узимку збираються у великі зграї.
Помічено, що ці тварини жваво спілкуються між собою за допомогою різних звуків — писку, клацання, свисту — і чудово розуміють одне одного. Тож і небезпеку долають гуртом: варто наблизитись акулі, як дельфіни дружно хвостами та носами вмить відганяють її. У нас в Україні дельфінів можна побачити в Чорному та Азовському морях.
У Чорному морі живе аж три види дельфінів: дельфін-білобочка, афаліна чорноморська та азовка. Їх можна побачити з берега, причалу, корабля, у малолюдних місцях уранці та ввечері, рідше — удень, коли вони виходять на лови.
А ще у великих містах є спеціально створені басейни — дельфінарії. Вони є в Києві, Одесі, Ялті та інших містах. Найбільший розташований у Севастополі.
Ці кмітливі й допитливі тварини швидко звикають до життя в неволі, їх легко приручити. А під час дресирування вони виявляють неабиякі здібності. Тож якщо тобі колись пощастить потрапити в дельфінарій на виставу, ти будеш у захваті від того, як дельфіни високо вистрибують із води, як вправно пролітають крізь кільце, граються м'ячем, б'ють у дзвін, співають, танцюють і залюбки катають охочих на своїх блискучих спинах. (За Лідією Андрієць)
Виконай завдання.
Завдання 1. Що особливо вражає людей у дельфінах?
А .Те, що вони — володарі морських просторів
Б. Те, що вони великі та гарні
В .Те, що вони доброзичливі, спритні та розумні
Завдання 2. Чим вигодовують своїх малят дельфіни?
А. Дрібною рибою
Б. Молоком
В. Крабами й молюсками
Завдання 3. У якому місті розташований найбільший дельфінарій?
А. У Києві
Б. В Одесі
В .У Севастополі
Завдання 4. Скільки видів дельфінів живе у водах Світового океану?
А. Близько сорока видів
Б. Близько п'ятдесяти видів
В. Понад триста видів
Завдання 5. Доведи, що дельфіни не риби, а ссавці.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання 6. Що тобі відомо з тексту про те, чим живляться дельфіни? Запиши.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання 7. Закінчи речення.
Дельфіни спілкуються між собою за допомогою ______________________________________________________________________________________________________________________________________________
Завдання 8. Чи може діяльність людей вплинути на життя дельфінів? Запиши своє міркування
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
|
