Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Вчитель студенту [ Додати статтю ]

"Інтерактивні технології навчання"
"Інтерактивні технології навчання"
Курсова робота

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………..

1. Що таке інтерактивне навчання?..............................

2. Технології інтерактивного навчання …………………

2.1. інтерактивні технології кооперативного навчання ………
2.2. технології колективно - групового навчання ………..
2.3. технології ситуативного моделювання …………......
2.4. опрацювання дискусійних питань ……………………..

3. Структура уроків із застосуванням інтерактивних технологій …………

4. Оцінювання діяльності учнів на інтерактивному уроці ….

5. Конспекти уроків ……………………………………………...

5.1. українська мова …………………………………………...
5.2. навчання грамоти …………………………………..........
5.3. я і Україна ……………………………………………........
5.4. основи здоров'я ……………………………………………
5.5. математика ………………………………………............
5.6. трудове навчання …………………………………….......
5.7. образотворче мистецтво ………………………….......

6. Висновки ………………………………………………………............

7. Список використаних джерел ……………………………......

 

У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України у квітні 2002 року, обґрунтовано завдання оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу.
Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою. В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на уроці. То яким повинен бути урок у таких умовах?
Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.
Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально-виховний процес набуде особистісного спрямування. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконаленого уроку, навчання на якому має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації.
Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої думки, ділилися інформацією. Завдання вчителя - пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію;
формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо.
Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов'язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально- виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Три основні моделі навчання

Ще у 60-х роках XX ст. Я. Голант охарактеризував три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності, зазначав Я. Голант, розрізняють активну і пасивну моделі навчання. Термін "пасивна" є умовним, адже будь-який спосіб навчання передбачає певний рівень пізнавальної активності учня. Ймовірно, у своїй класифікації вчений використовує "пасивність" як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репродуктивна діяльність, а самостійність і творчість практично відсутні.

Учень виступає в ролі "об'єкта" навчання, він отримує певну інформацію, матеріал від учителя і повинен засвоїти та відтворити її. Домінують такі методи навчання, як читання, лекція-монолог, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування.

Позитивні та негативні аспекти пасивної моделі

Позитивні аспекти пасивної моделі:
1) можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.
2) одночасно сприймають матеріал усі слухачі.
3) витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

Негативні аспекти пасивної моделі:
1) учні пасивні, не спілкуються ані між собою, ані з учителем.
2) не виконують ніяких завдань.
3) учителю важко визначити рівень засвоєння поданого матеріалу.
4) відсутній контроль за знаннями.
5) як правило, невисокий показник навченості.

Цей тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учителем, виконує певні творчі завдання і виступає "суб'єктом" навчання.
Основні методи навчання - це різноманітні творчі та проблемні завдання, проблемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

Позитивні та негативні аспекти активної моделі

Позитивні аспекти активної моделі
1) високий рівень інформації.
2) велика кількість учнів, які можуть одночасно сприймати інформацію.
3) показник навченності високий.
4) майстерність педагога відіграє суттєву роль в організації такого навчання.
5) учитель може проконтролювати рівень засвоюваних учнями знань.

Негативні аспекти активної моделі
1) учні спілкуються тільки з учителем.
2) як правило, така модель використовується на уроці тільки для опитування.
3) учень перебуває у постійній напрузі " спитає - не спитає".
4) учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам'ятати, що діти вчаться ефективно:
- якщо є мотивація до навчання;
- якщо використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;
- якщо створено приязне комфортне середовище;
- якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;
- якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;
- якщо досягають успіхів;
- якщо є можливість випробовувати нові знання на практиці і використати набуті знання;
- якщо повністю залучаються у процес навчання;
- якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;
- якщо можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.

Позитивні та негативні аспекти інтерактивної моделі

Позитивні аспекти інтерактивної моделі:
1) розширюються пізнавальні можливості учня.
2) як правило, високий рівень засвоєння знань..
3) учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнями
4) учитель має змогу розкритися як організатор, консультант.
5) партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

Негативні аспекти інтерактивної моделі:
1) на вивчення певної інформації потрібен значний час.
2) необхідний інший підхід в оцінюванні.
3) у вчителя відсутній досвід такого способу організації навчання.
4) нестача методичних розробок уроків з використанням інтерактивних методів.

Інтерактивна модель навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найсприятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність.
З англійської "інтерактив" ("іпегасі") означає: "іпіег" - взаємний; "асі" -діяти. Тобто, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.
Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.
Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.
Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, приймати продумані рішення.
Такі підходи до навчання не є новими для української школи. Ще в перші десятиріччя минулого століття вони використовувалися і були поширені в практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці.
Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати, вони знайшли підтримку у багатьох учителів. Проте їх запроваджували без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення, експериментальної перевірки. Як наслідок, з'явилися певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, нераціональне використання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Згадані методи були визнані непотрібними. І вже з 30-х років XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.
Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80 рр. XX ст. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, у теорії розвивального навчання. Однак у радянські часи творчість окремих педагогів була винятком.
Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам 'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.

Технологія інтерактивного навчання - така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання:
- кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати;
- від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Технологію від методики відрізняють два "принципових" моменти:
- гарантія кінцевого результату; 
- проектування майбутнього навчального процесу.

Педагогічна технологія — набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. За технологічного навчання відсутні безліч "якщо": якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа тощо. "Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтується на заданий, а не передбачуваний результат".
Технологія, на відміну від методики:
- не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;
- не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;
- характеризується постійним зворотним зв'язком, коригуванням подальшої діяльності;
- охоплює чітко спланований очікуваний результат.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.

Структура таких уроків складається з п'яти етапів:
- мотивація;
- оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;
- актуалізація знань, надання необхідної інформації;
- усвідомлення;
- рефлексія.
Центральною частиною уроку є інтерактивна вправа.
Для подолання складності застосування інтерактивних технологій, на думку О. Пометун, Л. Пироженко, необхідно пам'ятати:
• Інтерактивні вправи потребують певної зміни всього життя класу, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Ліпше підготувати незначну кількість інтерактивних занять протягом навчального року, ніж абияк, але часто проводити підготовлені "ігри".
• Доцільно провести з учнями організаційне заняття і разом розробити правила роботи в класі. Для початку використовуйте прості інтерактивні технології.
• Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише створення такого мікроклімату в класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
• Для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всього необхідного матеріалу, його глибокого вивчення педагог повинен старанно планувати свою роботу:
- провести попередню підготовку учнів за конкретним завданням: прочитати, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостійні підготовчі завдання;
- відібрати для уроку найефективніші інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;
- під час інтерактивних вправ дати школярам можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно або граючись;
- на одному уроці використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- обов'язково провести обговорення за підсумками інтерактивної вправи; - проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними вправами.
Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, учитель повинен попередньо добре підготуватись:
- глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;
- детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності уроку;
- створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку і критерії оцінки роботи учнів;
- передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Використання інтерактивного навчання розкриває перспективи для фахового росту, для самовдосконалення, для навчання разом з учнями.

Технології розподіляють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
• Інтерактивні технології кооперативного навчання.
• Інтерактивні технології колективно-групового навчання.
• Технології ситуативного моделювання.
• Технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивні технології кооперативного навчання

До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні технології, як: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, два-чотири -всі разом, карусель, робота в малих групах, акваріум.
Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального уроку.

Робота в парах
Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Таку роботу застосовують і як окрему технологію, і як підготовчий етап до роботи в групах.
Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефективного застосування інтерактивних технологій.
Вона дуже ефективна на початкових етапах навчання.

За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває навички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують багато часу.

Організація роботи

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії, поясніть його, дайте учням 1-2 хв для обдумування можливих відповідей або індивідуальних рішень.

2. Визначте, хто з учнів висловлюватиметься першим, запропонуйте обговорити свої ідеї один з одним. Щоб привчити дітей до чіткої організації роботи в парах, ліпше одразу визначити час на спільне обговорення. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.

3. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість кожній парі представити свої результати роботи.

 Ротаційні (змінні) трійки
Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і закріплення.

 
Організація роботи
1. Розробіть запитання на допомогу учням з метою обговорення нового матеріалу. Запитання повинні передбачати неоднозначну відповідь.

2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть їх так, щоб кожна з них бачила трійку ліворуч і трійку праворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.

3. Поставте кожній трійці відкрите запитання (однакове для всіх членів трійки). Кожен за порядком повинен на нього відповісти.

4. Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися на перший, другий, третій". Учні з номером "один" переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером "два" переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером "три" залишаються на місці і є постійними членами своєї трійки. У результаті утвориться нова трійка.
5. Змінюйте трійки стільки разів, скільки є запитань.

Два-чотири-всі разом
Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь вести дискусію.

 Організація роботи
1. Поставте учням запитання для обговорення дискусії тощо. Поясніть запитання, дайте 1-2 хв для індивідуального обдумування можливих відповідей.
2. Об'єднайте учнів у пари з метою взаємообговорення своїх ідей. Визначте час на висловлювання кожного в парі та спільне обговорення. Пари обов'язково повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.
3. Об'єднайте пари в четвірки, обговоріть попередньо досягнуті рішення щодо постановленого запитання. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.
4. Об'єднайте четвірки в більші групи або обговоріть поставлене запитання з усім класом.

Карусель

Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Її застосовують для обговорення будь - якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Організація роботи
Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, що сидять у зовнішньому колі, - обличчям до центру, таким чином учні сидять один навпроти одного. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє - рухоме: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета - пройти все коло, виконуючи поставлені завдання. Може бути декілька варіантів такої діяльності.


Акваріум
Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дискутувати.

Організація роботи
1. Об'єднайте учнів у 2-4 групи та ознайомте із завданням.
2. Запропонуйте одній із груп сісти в центрі або на початку середнього ряду і класі, де стоять парти, і утворити коло.
3. Подайте команду розпочати обговорення проблеми за алгоритмом:
- прочитати вголос ситуацію;
- обговорити її в групі, застосувати метод дискусії;
- дійти до спільного рішення за 3-5 хв.
4. Решта учнів слухають, не втручаючись у перебіг обговорення, спостерігають, чи дотримуються учасники дискусії правил її проведення.
Коли завершиться відведений для дискусії час, група повертається на свої місця, а вчитель ставить класу запитання:
- Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
- Чи була ця думка достатньо доведеною?
- Який із аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Тривалість такої бесіди - 2-3 хв.
Потім місце в "акваріумі" займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію.

Технології колективно-групового навчання

Ці технології передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це такі форми роботи, як: "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Навчаючи-вчуся", "Ажурна пилка", "Незакінчені речення", "Дерево рішень".

Мікрофон
Це технологія загальногрупового обговорення, вона дає змогу кожному учневі у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.


Організація роботи
1. Повідомте проблему класові.
2. Запропонуйте уявний "мікрофон" (будь-який предмет).
3. Надавайте учням слово почергово, передаючи "мікрофон".
Говорити має право лише той, у кого знаходиться "мікрофон".
4. Повідомлені відповіді не коментують і не оцінюють.
5. Коли хтось висловлюється, інші не мають права щось говорити.

Мозковий штурм
"Мозковий штурм" - це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасникі розмірковують над однією і тією самою проблемою і "йдуть на неї в атаку". Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв'язання проблеми.

Організація роботи
1. Визначте проблему, яку необхідно вирішити.
2. Приготуйте папір для занотовування ідей, запишіть проблему у вигляді питання.
3. Оберіть ведучого та секретаря, який записуватиме всі ідеї.
4. Нагадайте правила першого етапу:
- мета - зібрати якомога більше ідей;
- кожен має право висловитись;
- пропозиції мають висловлюватися почергово, конкретно, стисло;
- приймаються будь-які пропозиції, навіть неймовірні;
- висловлювання інших не критикують і не обговорюють;
- розширення запропонованої ідеї заохочуються;
- ведучий може сформулювати нову ідею для запису за згодою того, хто її запропонував.
5. Висловте свої ідеї.
6. Занотуйте їх у порядку надходження. Не вносьте в ідею жодних виправлень.
7. Продовжуйте, доки будуть виникати нові ідеї (але не більше 10-15 хв). 8. На закінчення обговоріть і оцініть запропоновані ідеї.

Навчаючи - вчуся
Цю технологію використовують під час повторення вивченого та під час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам, підвищує цікавість до знань.

Організація роботи
1. Підготуйте картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній для кожного учня.
2. Роздайте їх кожному.
3.Запропонуйте учням:
- упродовж декількох хвилин ознайомитися з інформацією, що міститься на картці;
- після ознайомлення з матеріалом, що міститься на картці, нехай учні ознайомлять зі своєю інформацією однокласників і одержать інформацію від них. Учень повинен одночасно говорити тільки з однією особою;
- уважно слухати інформацію інших, запам'ятати якомога більше. Якщо потрібно, робити записи;
- коли всі поділилися тим, що їм відомо, й отримали інформацію, нехай вони розкажуть у класі, про що дізналися від інших.

Ажурна пилка
Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.

Організація роботи
1. Доберіть індивідуальний інформаційний матеріал для кожного учня
(матеріали підручника, додаткові матеріали тощо).
2. Об'єднайте учнів у групи (домашні) і видайте їм матеріали із завданням.
3. У групі учні обговорюють запропонований матеріал, вивчають. Проте необхідно обрати головуючого, щоб стежив за часом, та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен розуміє зміст матеріалу. 4. Після завершення роботи домашніх груп запропонувати учням долучитися до інших груп, у яких вони виступатимуть експертами з окремої теми. У кожній новоутвореній групі має бути представник із кожної домашньої групи.
5. Кожна експертна група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал загалом, здійснивши його експертну оцінку за визначений час (урок).
6. Після завершення роботи учні повертаються у свої домашні групи. Кожен учень має поділитися інформацією, яку він отримав в експертній групі, із членами домашньої групи. Інформацію варто донести якісно і в повному обсязі за визначений час.

Незакінчені речення
Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає змогу розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Організація роботи
Учитель чітко називає тему, з якої учні будуть висловлюватися (можна використати і уявний "мікрофон"), формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник повинен почати свій виступ із заропонованої формули. Наприклад: "На сьогоднішньому уроці я удосконалив свої вміння...",
"На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було...", " Це оповідання навчило мене..." тощо.

Дерево вирішень
Ця технологія є варіантом розв'язання конкретної проблеми. "Дерево вирішень" допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Організація роботи
1. Виберіть проблему, яка не має однозначного вирішення. Викласти її можна у вигляді цікавої історії, ситуації з життя, епізоду з літературного твору.
2. Запропонуйте учням необхідну інформацію для розв'язання проблеми, яка виникла під час домашнього читання.
3. Підготуйте на дошці (окремому плакаті) чи роздайте кожному учасникові взірець "дерева рішень".
4. Чітко сформулюйте проблему, її суть, запишіть на дошці, заповнюючи схему.
5. Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми.
6. Запитайте в учнів про актуальність проблеми, з'ясуйте, чому саме сторони прагнуть її розв'язання.
7. Шляхи і варіанти розв'язання проблеми можна визначити проведенням "мозкового штурму". На цьому етапі жоден з варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якнайбільше ідей.
8. Обговоріть кожен із варіантів вирішення. З'ясуйте, що позитивного чи негативного для кожної зі сторін він містить. Таким чином, частину ідей можна відхилити і залишити три-чотири.
9. Об'єднайте учнів у малі групи і запропонуйте заповнити схему. Група шляхом обговорення повинна дійти до одного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування.

Технології ситуативного моделювання

"Дітей треба вчити не граючи, а серйозно, з почуттям відповідальності. Учитель має так добре і мистецьки виконувати роль, щоб діти забули про свою погребу в грі", - говорив відомий педагог Ш. Амонашвілі.
Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом залучення дітей до гри. Завдання педагога під час застосування ігор у навчанні полягає н підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.
Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю прояву емоцій, надання дитині можливості самовизначення, розвитку творчої уяви, вільного висловлювання своєї думки.
За ігровою моделлю учасники навчального процесу перебувають у нетрадиційних умовах. Учні самі обирають собі ролі, створюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.
Учитель в ігровій моделі є інструктором (ознайомлює з правилами гри, консультує), суддею (коригує та дає поради стосовно розподілу ролей), тренером (надає підказки з метою пожвавлення гри), головуючим, ведучим (організатором обговорення).

Етапи ігрової моделі
1. Ознайомлення учнів з темою, а також з правилами гри, загальний огляд перебігу.
2. Підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми).
3. Основна частина- проведення гри.
4. Обговорення.
Дуже важливо під час використання ігрової моделі давати учням інструктивні поради:
- чітко дотримуйтеся своєї ролі;
- намагайтеся уважно слухати партнерів і вчителя;
- не коментуйте діяльності інших;
- ставтеся до своєї ролі, як до реальної життєвої ситуації;
- вийдіть із ролі після завершення сценки;
- беріть участь в аналізі рольової ситуації.
До технологій ситуативного моделювання належать такі інтерактивні технології, як: імітація, рольова гра, драматизація. Варто зауважити, що в західній дидактиці поступово відмовляються від терміна "гра", що асоціюється з розвагами, а вживають терміни "симуляція", "імітація" тощо.

Симуляції, або імітаційні ігри
Імітаціями (іграми) називають процедури з виконання будь-яких простих відомих дій, які відтворюють, імітують певні явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконують інструкцію. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення імітації учні отримують подібний результат, але він не завжди однаковий. Дуже важливо, щоб ці результати обговорювалися.
Імітаційні ігри розвивають увагу, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Організація роботи
1. Виберіть тему для імітації.
2. Чітко сплануйте все, що необхідно для проведення імітації, продумайте участь у ній всього класу.
3. Надайте учням максимум інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі процедури і одночасно вчитися.
4. Перед імітацією зробіть невеликий вступ.
5. Заздалегідь продумайте запитання для підбиття підсумків.

Складніші імітаційні ігри називають симуляціями. Це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому житті. До них належать судові, парламентські, громадські слухання, збори, дебати тощо. Готуючи учнів до симуляції, вчитель повинен чітко розподілити ролі, обговорити з кожним виконавцем послідовність його дій, висловів, дотримуватися чіткого регламенту, сценарію, який зберігається з проведенням такої процедури в реальному житті.
Симуляція - це мініатюрна версія реальності, яка дає змогу учням зрозуміти її суть.

Рольова гра. Драматизація
Щоб провести рольову гру, необхідно, щоб кожен її учасник чітко знав свою роль, зміст, мету гри.
Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Такі ігри використовують і для вироблення конкретних навичок. Вони сприяють формуванню в учнів власного ставлення до ситуації, сприяють розвитку уяви, формуванню навичок критичного мислення, співчуття тощо.
Рольова гра потребує ретельної підготовки. Спочатку практикують прості вправи з поступовими ускладненнями.

Організація роботи
1. Сплануйте попередньо роботу та підготуйтесь:
- сформулюйте проблему для рольової гри;
- самостійно або спільно з учнями визначте, скільки учасників братиме участь у грі, скільки буде спостерігачів;
- надайте учням якомога більше інформації, щоб вони могли правдиво виконувати свої ролі та вчитись одночасно;
- складіть сценарій рольової гри.
2. Підготуйте і проведіть тренування учнів.
3. Не вимагайте з самого початку від учнів бездоганної гри. Змінюйте види діяльності.
4. Створіть сприятливі умови для проведення гри. Важливо, щоб учні почувалися впевнено.
5. Під час виходу дітей з ролей варто провести детальне обговорення ситуаціі. Поставте кожному учаснику запитання:
- Як ти почувався в цій ролі?
- Що під час гри сподобалося, а що - ні?
- Чи потрапляв ти в подібну ситуацію?
- Чи була вирішена проблема? Чому?
- Яку лінію поведінки можна було б вибрати?
- Яким чином цей досвід може вплинути на твоє подальше життя?

Опрацювання дискусійних питань

Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів є дискусії.
Для проведення дискусії необхідн
Категорія: Вчитель студенту | Додав: Ната-4444 (18.11.2010) | Автор: Атаманюк Наталія Василівна E
Переглядів: 39830 | Коментарі: 8 | Рейтинг: 4.0/101
Всього коментарів: 8

Добавил: garkava-nadiya
0

Доброго дня! Підскажіть будь ласка як можна отримати всю роботу? Ви її перекидаете на почту? Дуже потрібна.
Дата публикации: 22.03.2018 в 19:46 Спам

Добавил: nadin-xbusl
0

Добрий вечір.Вишліть, будь ласка, продовження курсової роботи.
Дата публикации: 23.02.2016 в 18:41 Спам

Добавил: Tetiana6486
0

можна отримати продовження?
Дата публикации: 18.03.2015 в 17:40 Спам

Добавил: juljasja
0

вишліть, будь ласка, продовження курсової роботи
Дата публикации: 22.10.2013 в 14:12 Спам

Добавил: gfhdj
0

Будь-ласка, вишліть повну версію курсової роботи.
Дата публикации: 29.09.2013 в 13:23 Спам

Добавил: [ADM]Irina
0

sonka, я написала автору - ждем.  wink
Дата публикации: 09.09.2013 в 22:00 Спам

Добавил: sonka
0

Будь-ласка вишліть продовження курсової роботи.
Дата публикации: 09.09.2013 в 18:15 Спам

Добавил: sone4ko2063
0

Натале, вишліть, будь ласка, продовження курсової роботи
Дата публикации: 02.01.2011 в 18:14 Спам
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!