Каталог статей

Ти мені допоможеш?

У 1989 році землетрус силою у 8,2 бали майже повністю зруйнував Вірменію: менш ніж за чотири хвилини загинуло більше 30 000 людей.

У момент, коли це сталося (у момент цього жаху і хаосу) чоловік залишив дружину вдома, впевнившись у її безпеці, й кинувся до школи, де знаходився його син. Підбігши туди, він побачив будинок школи повністю зруйнованим. Прийшовши до тями після першого шоку, він згадав обіцянку, яку дав колись сину:

— Що б не трапилось, я завжди прийду тобі на допомогу!

Сльози наповнили очі чоловіка. Він дивився на купу каміння, що височіло на тому місці, де знаходилася школа. Все виглядало зовсім безнадійно, але він знову згадав свою обіцянку.

Чоловік став пригадувати, де розташований клас, куди відводив сина кожного ранку. Згадав, що вікна класу виходили на шкільне подвір’я. Він кинувся туди і став розбирати каміння.

Тим часом до школи підійшли інші вбиті горем батьки. Вони у відчаї кричали:

— Мій син! Моя дочка!

Деякі батьки з добрих намірів намагались відтягти вбитих горем людей від руїн, переконуючи:

— Запізно!

— Вони загинули!

— Ви не зможете їм допомогти!

— Ідіть додому!

— Будьте реалістами, тут уже нічого не зробиш!

Тато хлопчика звертався до кожного з батьків:

— Ти допоможеш мені?

І продовжував камінь за каменем розбирати завал, щоб дістатися до сина. З’явився начальник пожежної команди, який намагався відсторонити всіх подалі від залишків шкільного будинку, пояснюючи:

— Зараз повсюди спалахують пожежі, відбуваються вибухи. Ви знаходитеся у небезпеці.

Ми самі про все потурбуємося. Йдіть додому.

У відповідь на це люблячий батько запитав пожежника:

— Ти допоможеш мені?

Він мужньо продовжував розбирати завал один, тому що сам мав намір упевнитися, живий його син чи загинув.

Він робив це 8 годин… 12 годин… 24 години…36 годин. Наостанок на 38 годині від посунув величезний камінь і почув… голос свого сина.

— Армад! — покликав його батько по імені.

І почув у відповідь:

— Татко?! Це я, татко! Я сказав іншим дітям, щоб вони не турбувалися. Я сказав їм, що, якщо ти живий, ти врятуєш нас. Адже ти обіцяв мені: «Що б не трапилось, я завжди прийду тобі на допомогу!» І ти зробив це, татко!

— Що там у вас робиться? Як ти? — запитав батько.

— Нас залишилося чотирнадцять із тридцяти трьох, татко. Ми всі налякані, голодні, дуже хочемо пити. І всі чекали на тебе. Коли будинок впав, залишилася ніша, і це врятувало нас.

— Давай синку, виходь!

— Ні, татко! Нехай спочатку виходять першими інші діти, тому що я знаю: ти будь-що врятуєш мене. Що б не трапилось, ти завжди прийдеш мені на допомогу.

Марк В. Хансен

Чому батько не здавався, а продовжував шукати хлопчика?

Як допомогло батькове слово врятуватися синові?

http://shkoladobra-edu.org.ua/