Каталог статей

Мати Бога в серці

Лагідне сонечко здавалося всі свої промінчики спрямувало на майданчик, де гралися діти. Хлопчики захопились грою у футбол, а дівчатка з цікавістю спостерігали за ними. Неподалік під розкішною липою стояла лавка — улюблене місце бабусь і дідусів. Цього разу дві бабусі насолоджувались медовим запахом липи, а дідусь Антон розповідав їм захоплюючі історії про те, як він колись служив на флоті.

Одна з дівчаток зиркнула на годинник і стурбовано сказала:

— Ой, мама ж просила не запізнюватись на обід! Петрику! Пора додому!

Замурзаний, спітнілий Петрик на хвилиночку зупинився і сердито крикнув:

— Ти що, не бачиш, я — нападаючий! Відчепись від мене!

Таня, так звали дівчинку, знову повторила:

— Але ж мама просила…

— Ну то й що! Награюсь — прийду!

Минуло ще півгодини. З балкона п’ятиповерхового будинку почувся голос:

— Діти, пора обідати!

Таня поглянула на маму і крикнула:

— Мамо, а Петрик не хоче йти додому!

Петрик навіть не обернувся, продовжуючи бігати за м’ячем.

Мама знову звернулась до дітей:

— Діти, швиденько додому!

Петрик зупинився і пробурчав:

— Як ви мені набридли! То обідати, то уроки вчити, то виносити сміття! — І знову побіг за м’ячем.

Дідусь Антон насупився і звернувся до бабусь:

— Який невихований хлопчик! Сестричку образив, маму не слухає! І Бога не боїться!

Одна з бабусь тяжко зітхнула:

— Не знають вони Бога, не живуть по Божому! А я своїм онукам розповідаю про життя Ісуса Христа, про Його любов до людей, про Його страждання заради них.

Друга бабуся жваво підхопила:

— Це правильно! Я теж частенько розповідаю своїм онукам, що означає жити з Богом у серці. Повага до батьків, до рідних, до усього живого виховується з дитинства. Мої онуки добре пам’ятають заповіді Божі.

Таня мовчки слухала розмову стареньких. Удома вона сказала мамі:

— А знаєш чому наш Петрик такий зухвалий? Бо він не має Бога в серці.

Мама здивовано глянула на дочку.

— Що ти говориш! Звідкіля це ти взяла?

— Я чула, як бабусі говорили. А чому нам ніхто не розповідає про Бога?

Мама не знала, як відповісти на десяток «чому», що цікавили Тетянку. А через кілька днів мама повідомила:

— Тепер, діти, ми разом будемо пізнавати Бога. Я буду водити вас до недільної школи. Крім того, у вашій школі запровадили курс «Християнська етика в українській культурі». Сподіваюсь, ви будете старанні, і ваша поведінка з часом стане взірцем для інших.

Л. Глазунова