Ященко Лариса Володимирівна, вчитель початкових класів Митницького НВК
«Загальноосвітня школа І– ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Васильківського району
Тема: Ми – діти української землі. Ми – діти українського народу.
Мета: Поглибити знання учнів з теми «Усна народна творчість», вдосконалити навички та вміння виразного читання, роботи з додатковою літературою. Розширити і закріпити знання учнів про Україну. Прищеплювати інтерес до вивчення її історії, звичаїв і культури. Розвивати творче мислення. Виховувати любов до рідної мови, її краси та багатства.
Тип уроку: Урок узагальнення та систематизації знань
Форма проведення: усний журнал
Обладнання: клас оформлений в українському стилі: вишиті рушники, плетений тин, глечики, квіти, лавки, застелені тканими ряднами; журнал, виготовлений учителем разом з учнями, де на кожній новій сторінці поданий зміст того, про що будуть розповідати діти, а також вміщені малюнки та мапа України; технічне обладнання: ноутбук, музичний центр.
Хід уроку
Вчитель. Доброго дня! Сьогодні у нас не звичайний урок, а урок-подорож сторінками усного журналу. Гортаючи ці сторінки, ми з вами доторкнемося до вікової мудрості нашого народу, познайомимось з перлинами його творчості, зануримось в безмежну поетичну красу рідної мови. А тому й розпочати я хочу з чудового вірша про нашу Батьківщину.
Мій край чудовий – Україна!
Тут народились ви і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.
І найдорожча рідна мова –
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить.
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!
Надія Красоткіна
Учні:
1.Я народилась в Україні
І почала життя своє.
Тут небеса високі й сині,
На що не глянеш – все моє!
Трава для мене зеленіє.
Для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить та леліє,
Летять до серденька пісні.
Тут кожна квіточка співає.
Струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає,
Де б я могла так вільно жить!
Надія Красоткіна
2.Моя найкраща в світі сторона!
Чарівна, неповторна Україна!
Для мене в цілім світі ти одна
І рідна, й мила, дорога, єдина!
Надія Красоткіна
Моя Україна – це в лузі калина,
Моя Україна – це спів солов’я,
Моя Україна – це мова єдина,
Це мамина пісня моя і твоя.
Моя Україна – це шепіт колосся,
Моя Україна – це синє Дніпро,
Це пісня лісів і полів в стоголоссі
Про щастя про мир про добро.
5.Моя Україна – це поле безкрає,
Це гори Карпат і глибокі моря,
Від східних степів – до козацького краю
Земля українська – твоя і моя.
Моя Україна рушник вишиває:
Узор волошковий і мальва цвіте.
Моя Україна стріча короваєм
Шановних, поважних і любих гостей.
Моя Україна – це рідная ненька,
Це рід український, велика сім’я,
Це яснеє сонце, що встало раненько, –
Це все – Україна твоя і моя.
Люби Україну – свою Батьківщину,
Свій прапор і герб, що на сонці сія,
Шануй рідну землю, святу і єдину,
Бо – це Україна, твоя і моя!
Віра Носенко
Я люблю кожну квіточку в полі
І струмок, що до річки біжить.
І високі, до неба, тополі,
Й чисту– чисту небесну блакить.
І у синьому небі лелеки,
Й журавлину осінню печаль.
Й споришеві стежки, що далеко
Розійшлись по землі в синю даль.
У маленькі свої долоньки
Я промінчики сонця ловлю.
Україну мою, рідну неньку,
Я усім своїм серцем люблю.
Надія Красоткіна
Хай ллється пісня у моєму краї,
Хай рушниками вкриється земля.
А світла радість всюди процвітає,
І на добро усіх нас окриля.
Нехай живуть традиції чудові,
Що в Україні нашій збереглись.
І щирість та любов живе у мові,
І пісня ллється, як давно колись.
Учні виконують українську народну пісню «Ой ходила дівчина бережком»
Cторінка усного журналу «Колискові й забавлянки»
Вчитель. Батьківщина – це земля наших батьків – татусів і матусь. І перше, що чує людина, приходячи в цей світ, ніжну мамину мову і неповторну українську колискову. А хто з вас знає їх ?
Учень.
Як була я ще маленька,
Колисала мене ненька,
Колисаночку гойдала
Й ніжну пісеньку співала.
У виконанні учениці звучить колискова пісня «Ой ходить сон коло вікон»
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти:
«Де ж ми будем ночувати?»
«Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувати,
І дитинку колихати.
Там ми будем спочивати
І дитинку присипляти.
Спати, спати, соколятко,
Спати, спати, голуб’ятко!»
Вчитель. Коли дитина вередувала чи плакала, матуся знала безліч забавлянок, які могли заспокоїти та розважити малечу.
«Печу, печу хлібчик»
Печу, печу хлібчик,
Дітям на обідчик.
Меньшенькому – менший,
Більшенькому – більший.
Шусть у піч!
«Кую, кую чобіток»
Кую, кую чобіток,
Для малесеньких діток.
Кую, кую ніжку
Підем у доріжку !
Кую, кую чобіток,
Подай мені молоток.
Не подаси молотка –
Не підкую чобітка.
«Цить, не плач – спечемо калач…»
Цить, не плач –
спечемо калач,
Медом помажем,
тобі покажем,
А самі з'їмо!
Cторінка усного журналу «Заклички»
Вчитель. Народна творчість українців не обмежувалась лише піснями та забавлянками. В особливих випадках наші предки користувались численними закличками. Зокрема, коли в селі довго не було дощу і під загрозою був щедрий врожай, люди йшли до криниці і закликали дощ. Давайте і ми згадаємо цей обряд.
Учень. Іди, дощику, іди
На городи і сади,
На хлоп'яток і дівчат,
На гусей і каченят,
Щоб усе навкруг росло
І родило, і цвіло.
Іди, дощику, іди,
Не шкодуй для нас води!
Катерина Перелісна
Учні виконують українську народну пісню «Дощик»
1.Дощик, дощик капає дрібненько.
Не боюся я дощу, бо я веселенька.
2.Дощик, дощик капає сильніше,
Грай, музико, дужче грай, буде веселіше.
3. Дощик, дощик ще сильніше дріботить,
Дітвора пішла у танець, аж ногами тупотить.
Cторінка усного журналу «Народні забави для розумників та розумничок»
Вчитель. Батьки завжди бажали, щоб їхні дітки росли розумними та кмітливими, а тому придумували для них чимало загадок, скоромовок та інших завдань.
Загадки
У нашої бабусі
Сидить звір у кожусі.
Біля пічки гріється,
Без водички миється. ( Котик)
На городі вас росте
Сонце ясне, золоте,
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)
Летів птах через дах,
Сів на воротях
У червоних чоботях. (Лелека)
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід. (Лисиця)
Не кущ, а з листочками, Не сорочка, а зшита,
Не людина, а навчає. (Книжка)
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна , Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься… (Україна)
Скоромовки
Учні по черзі з максимальною швидкістю намагаються промовити скоромовки.
Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок – сорок морок.
Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.
Скрекоче сорока, строката сіроока.
В ямі не спиться вусатому сому, сому вусатому сумно самому.
Кричав Архип, Архип охрип, не треба Архипу кричати до хрипу.
Колоски, колоски колють щоки волоски.
На печі, на печі смачні пшеничні калачі.
Біжать стежини поміж ожини. І вже у Жені ожина в жмені.
Скоро, скоро мовить Ганка скоромовки спотиканки.
Вчитель. Український народ завжди славився веселою вдачею тому, що вмів дотепно покепкувати з когось та і над собою посміятися.
Смішинки
Учні читають смішинки.
Чому Тимко подряпаний
Чому це ти подряпаний?
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
Та я ж купав кота!
А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого.
Еге ж, ти не викручував
І не сушив його!
Грицько Бойко
Буйні предки
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
Тебе, татку, бив твій татко?
Бив, та ще й немало.
Ну, а татка твого били?
Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
Павло Глазовий
Старе й мале
Лягай спати вже, онучку, –
Дід говорить басом,–
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок зуби скалить:
Як же ви там спали?
Як же, діду, ви додолу
З сідала не впали.
Павло Глазовий
ЗАПАСЛИВИЙ
Знову мокрі черевики?! –
Сварить Вову мати.–
Ти, мабуть, в усіх калюжах
Встигнув побувати?
Що ви, мамо,– каже Вова,–
Не хвилюйтесь дуже:
Ще й на завтра залишилось
Чотири калюжі.
Ігор Січовик
Чому зупинився годинник?
Щось годинник,– каже тато,–
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
Звідки взятись тому пилу? –
Мовила Галинка.–
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки.
Грицько Бойко
Cторінка усного журналу «Дівоньки-квітоньки»
Вчитель. В усьому світі славиться врода українських дівчат, їх весела вдача та працьовитість. В народній творчості дівчина завжди порівнювалась з квіткою.
Квіти, квіти... Чарівні квіти, Кольорові, великі й малі...
Ви умієте душу зігріти, Бо й самі ви – душа землі.
Дівчата розказують вірші про квіти, тримаючи в руках їх зображення.
Мальва
Це мальва чудова
Рожева, висока.
Завжди коло хати
Росте під вікном.
Всередині квітки
Видніється око,
Що всіх зустрічає
Гостинно з добром
Мак
Знайди часок, поїдь у поле,
Де мак зацвів, червоний мак.
Поглянь, як радісно довкола,
Цвіте червоно, гарно як!
Чорнобривці
Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати.
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій.
Чорнобривці чарівні
Так і просяться в пісні.
Барвінок
Барвіє барвінок у нас біля хати,
Синіє над стежкою ніжний хрещатий.
І каже барвінок: "Є квіти у мене
І листячко те, що й зимою зелене'.
Волошка
Там, де колоси налиті.
Розцвіла волошка в житі.
На голівці у волошки
Поселилось неба трошки
У виконанні дівчат звучить пісня Наталії Май «ВАСИЛЕЧКИ»
Вчитель проводить конкурс для дівчат «Краща господиня»
Cторінка усного журналу «Козацька»
Вчитель. Якщо дівчата мали бути гарними господинями, то хлопців в Україні готували бути справжніми захисниками рідної землі – козаками, які майстерно володіли зброєю, їздили верхи на конях, були сильними та мужніми.
У виконанні хлопців звучить пісня Наталії Май «Я маленький козак»
Вчитель проводить конкурс для хлопців «Найспритніший козак».
Cторінка усного журналу «Україна – єдина країна»
Учні. 1.Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт
І верби над ставом, й калина.
Моя Батьківщина – це мрії політ,
Це рідна моя Україна!
2.Моя Батьківщина – це наша сім’я.
Затишний куточок і хата.
Це мама, татусь, бабця, дідо і я,
Всі рідні і друзів багато.
3.Моя Батьківщина – це злагода й мир
Та небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір,
Й дитинство моє світанкове.
4.Моя Батьківщина – ліси і поля.
Від них в нас і радість, і сила.
Це та найсвятіша і рідна земля.
Що кожного з нас народила.
Надія Красоткіна
Вчитель. На будь-якому святі в Україні всі присутні повинні були обов’язково стати в коло, взятись за руки, утворивши єдиний ланцюг, який символізував єдність народу, і водити хоровод. Сьогодні ми також створимо це символічне коло єднання.
Всі присутні стають в коло, беруться за руки. Під українську народну пісню «Ой, є в лісі калина» водять хоровод.
Ой є в лісі калина,
Ой є в лісі калина,
Калина, калина.
Комарики, дзюбрики, калина.
Там стояла дівчина,
Там стояла дівчина,
Дівчина, дівчина,
Комарики, дзюбрики, дівчина.
Цвіт-калину ламала,
Цвіт-калину ламала,
Ламала, ламала,
Комарики, дзюбрики, ламала.
Та в пучечки в’язала,
Та в пучечки в’язала,
В’язала, в’язала,
Комарики, дзюбрики, в’язала.
Підсумок уроку
Вчитель. Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого усного журналу.
Під час цієї подорожі ми познайомились з частиною мовного скарбу нашого народу – його творчістю. Ви й самі мали змогу долучитися до цього багатства, співаючи пісні та заклички, розказуючи вірші та скоромовки, танцюючи хоровод та граючи в народні забави. Але це ще далеко не всі надбання народної мудрості. На сторінках наступних журналів ми познайомимось з казками та легендами, козацькими піснями та танцями, віруваннями та обрядами, перлинами літературної та поетичної творчості, особливостями національного гумору тощо.
| 