Підготовча робота
Вправа "Заховаємо зубки"
Дорослий разом із дитиною сідають перед дзеркалом (решту вправ слід також виконувати перед дзеркалом) або обличчям одне до одного. Дитина повторює рухи дорослого.
"Раз" — усміхнутися, показати зубки.
"Два" — заховати верхні зуби, поклавши на них широкого плаского язика, щільно притиснувши його до поверхні зубів і верхньої губи. Повторити вправу 8-10 разів.
Вправа "Язичок дивиться на сонечко"
Відкрити рота, висунути язика і протягти вгору його кінчик, не торкаючись губів та зубів. Повторити вправу 8-10 разів.
Вправа "Подуй на сніжинку (пушинку)", або "Чия сніжинка (пушинка) вище підлетить"
Покласти на кінчик носа невеличкий шматочок вати. Висунувши "широкого" язика з піднятими переднім та боковими краями, подути якомога сильніше. Шматочок вати має підлетіти вгору. Повторити вправу 4-6 разів.
Вправа "Лопата — чашечка"
Покласти "широкого" язика на нижню губу — "лопата". Підняти язика вгору, загорнувши краї і не торкаючись верхньої губи — "чашечка". Чергуючи рухи, повторити вправу 6-8 разів.
Вправа "Печемо млинчика"
Почергово класти "широкого" язика то на нижню, то на верхню губи. Повторити вправу 6-8 разів.
Під час виконання дітьми завдань не забувайте хвалити їх і підбадьорювати.
Робота над вимовою звуків
Звук [Ш]
Вправа "Теплий вітерець шумить"
Відкрити рота, зробити "чашечку" (язик углибині рота), не витягуючи язика вперед. Рівномірно, з силою видихаючи, вимовляти довгий звук
"ш-ш-ш...".
Виконуючи вправу, дитина має стежити, щоб язик лишався угорі, а за допомогою долоні контролювати, щоб струмінь повітря був теплим.
Гра "Пузир"
Діти стають кружка, близько одне до одного, і беруться за руки. Поступово розширюючи коло, роблять глибокий вдих — "надувають пузир". На сигнал дорослого "пузир" лопається: діти повільно присідають, опускають руки і вимовляють довгий "ш-ш-ш..." на видиху - "здувають пузир".
Якщо дитина вже навчилась правильно вимовляти звук [Ш], слід закріпити це вміння в різноманітних іграх, в яких шум чергується з тишею.
Гра "Піаніно"
Дитина перебирає пальчиками по столу, імітуючи гру на піаніно. Після слів дорослого "Лялька заснула" припиняє грати, прикладає пальчика до рота і вимовляє: "ш-ш-ш...".
Потім можна запропонувати малюкові пограти на трубі, барабані тощо або пострибати (як пташка, як жабеня), чергуючи рухи зі спокоєм і тишею: "ш-ш-ш...".
Надалі закріплюємо правильну звуковимову шиплячого у поєднанні з голосним, пропонуючи дитині вимовити склади: ша, шв, ши, шо, шу. Всі склади дитина повторює за дорослим у вправах на зразок: "Послухай і повтори", "Папуга" тощо.
Гра "Запам'ятай і повтори"
Педагог називає склади парами чи трійками (ша-ши, ше-ша, ше-шо-шу...), а дитина послідовно повторює ряд складів.
Звук [Ж]
Працювати над правильною вимовою цього звука слід так само, як і над вимовою попереднього, але спочатку треба обов'язково звернути увагу дитини на те, що він дзвінкий. Наприклад: дерева хитаються тихо -"ш-ш-ш...", а бджола дзижчить голосно — "ж-ж-ж...".
Спочатку пропонуємо дитині кілька простих вправ на вимову звука ("Бджілка збирає мед", "Жук летить").
Вправа "Бджілка та дощик"
Дитина імітує дзижчання бджоли "ж-ж-ж...". Після слів педагога "Дощ пішов" присідає та замовкає, на сигнал "Дощ скінчився" — знову імітує звук [ж]".
Далі можна вправляти дитину у вимові звуків [ж] і [ш] почергово (вправа "Бджілка та вітер").
Звук [Ч]
Згодом, коли в дитини зміцніють м'язи язика і вона зможе без напруження його піднімати й утримувати в певному положенні, можна запропонувати їй вправи та ігри на вимову
звука [ч].
Гра "Паровозик"
Вправа, як і всі інші, виконується перед дзеркалом. Діти вимовляють звук "ч-ч-ч...", торкаючись кінчиком язика піднебіння, ближче до верхніх зубів (або горбиків за верхніми зубами), а руками імітують рух коліс паровоза. На сигнал дорослого (піднята рука чи палиця) "паровоз" зупиняється: "ш-ш-ш..."
Якщо діти правильно вимовляють звук, можна розпочати закріплювати його в складах — "чіпляти" паровозик до голосних: ач-оч-уч-ич-іч-еч.
Звук [Р]
Звук [Р] — найбільш складний для вимови, тож і засвоюється дитиною найпізніше. Але якщо до п'яти років малюк все ж таки не може правильно вимовити цей звук, йому треба допомогти. З цією метою пропонуємо до-бірку спеціальних підготовчих вправ, які зміцнюють м'язи язика, змушують вібрувати його кінчик (що необхідно для правильної вимови звука [Р]), сприяють розтягненню під'язичної "вуздечки".
Вправа "Смачне варення" ("Смачна цукерка")
Широким пласким язиком треба по черзі облизати верхню й нижню губи, ніби злизуючи щось смачне.
Вправа "Побіли стелю"
Кінчиком язика виконуються рухи по піднебінню — вперед-назад: "білимо в хаті стелю".
Вправа "Язичок стрибає" ("Жабка стрибає", "Зайчик стрибає")
Кінчиком язика по черзі торкатися верхньої та спідньої губів. Потім те саме слід зробити "широкою" поверхнею язика, назвавши вправу по-іншому. Дітям подобається, коли назви завдань змінюються — це пробуджує їхню уяву та урізноманітнює заняття.
Вправа "Конячка"
Відкривши рота, присмоктати кінчик язика до піднебіння, а потім з силою "відірвати". Як наслідок, має утворитися звук, схожий на цокання копит коня. Темп виконання вправи можна прискорювати ("конячка біжить швидко") та уповільнювати ("конячка іде повільно"). Педагог також має стежити, щоб під час виконання вправи нижня щелепа залишалася нерухомою, пояснюючи: "на конячці їде тільки ваш язичок".
Вправа "Зупини конячку"
Міцно стуливши губи, треба з силою подмухати крізь них, змушуючи їх дрижати: пр-р-р... Повторити вправу 3-4 рази поспіль.
Вправа "Грибок"
Присмоктати язик до піднебіння, як у вправі "Конячка", і утримувати його в такому положенні, рахуючи до п'яти. У дзеркалі має бути чітко видно розтягнену "вуздечку" — "ніжку гриба".
Вправа "Гонитва"
Покласти розслаблений язик між губами. Довго з силою дмухати по спинці язика. Має утворитися дрижання та рівномірне гудіння, схоже на шум гоночної машини.
Вправа "Барабан" ("Поїзд стукає колесами", "Дятел стукає дзьобом")
Відкрити рота і, утримуючи язика за верхніми зубами, швидко вимовляти: д-д-д-д...протягом двох-трьох хвилин. При цьому кінчик язика має відскакувати від горбиків за верхніми зубами. Дорослий має стежити, щоб під час виконання вправи рот у дитини був відкритий, а між зубами лишалась щілина.
Варіанти: вимовляти звуки можна з притиском на по¬чатку — д-д-д, д-д-д, д-д-д…, швидко та повільно.
"Стукаємо у двері" ("Дощик б'є у вікно", "Намистинки покотилися", "Білочка стукає шишечкою біля дупла", "Зайчик б'є морквинкою по пеньку" тощо)
Дорослий пропонує постукати спочатку тихо: т-т-т..., а потім голосно (бо не почули, бо дощ розходився) -д-д-д...
Особливо подобається дітлахам гратися у "пари вправ". Об'єднання вправ у пари — дуже ефективний прийом, оскільки всі вони прості й уже відомі малятам, а до того ж цікаві своїми веселими динамічними образами. Під час виконання вправ слід стежити, щоб відбувалося швидке переключення рухів язика. Кожне завдання треба виконувати по 3-4 рази.
1. "Поїзд стукає колесами" (дд-дд-дд-....), а в купе "кошеня п'є молоко" (імітація рухів язика кошеняти).
2. "Індик белькоче" (швидкі рухи широким язиком поверхній губі та зубах з застосуванням голосу), а поруч "кошеня п'є молоко".
3. На дереві "дятел стукає дзьобом": д-д-д-..., а під деревом "індик белькоче" (або "котик п'є молоко").
Ускладнення: дорослий пропонує гру "Для уважної дитини". Він лише показує рукою напрямок — вгору (дятел), вниз (котик, індик), а дитина виконує відповідні вправи.
Якщо дитина легко справляється з усіма запропонованими завданнями, час переходити до безпосереднього вимовляння звука [Р].
Вправа "Мотоцикл"
Сидячи верхи на стільці й тримаючись руками за його спинку, дитина починає "заводити мотор": тр-р-р..., тр-р-р...
Вправа "Вертоліт"
Дитина вимовляє ті самі звуки, що й у попередній вправі, імітуючи руками рух пропелера.
Дорослий має стежити, щоб рот у малюка лишався відкритим настільки, аби кінчик язика міг вільно дрижати.
Вправа "Котик-воркотик"
Дорослий пропонує дітям пофантазувати, на що схожий язичок. Виявляється, що на котика. "В язика також є спинка — покажіть спинку — є і животик — підніміть кінчик язика за верхні зубки і покажіть, який в язичка-котика животик. А якщо полоскотати в котика животик, він по-чинає... що? Правильно, муркотіти. Наш язичок також вміє це робити. Давайте спробуємо...".
Дитина (чи дорослий) робить чистим пальцем кілька швидких рухів з боку в бік по нижній поверхні язика, в результаті чого утворюється звук: др-р-р-р...
Можливо, спочатку діти вимовлятимуть звук [Р] подовжено і грубувато, але після багаторазового повторення звук ставатиме все більш мелодійним.
Можуть виникнути ускладнення під час вправляння у вимові пом'якшеного [Р]. В такому разі слід запропонувати дитині вимовити довгий "р-р-р-р...", а слідом плав-но протягнути "і-і-і": р-р-р-і-і-і..
| 