Каталог статей

Наш зимовий гість

Фрагмент уроку української мови. 3 клас

Мета. Збагачувати словниковий запас дітей. Вправляти в звуко-буквеному аналізі слів. Розвивати увагу, кмітливість.

А зараз ми познайомимося з новим словниковим словом і дізнаємося, кого прийнято називати нашим зимовим гостем.

Загадки

На небі біліє,

Світить, а не гріє.

(Місяць)

Чорну гадюку візьму я у руки –

Вона не вкусить.

(В’юн, риба)

Вибрав хату-стовпчик,

З головою заліз,

Тільки виставив ніс,

І де носом поведе,

Там і слід свій покладе.

(Олівець)

Я люблю комах, жучків,

Їм біленьких черв’ячків,

В теплий край я не літаю:

Під стріхою хату маю.

Цвірінь, цвірінь, сів я на

хлівець,

А звуть мене... (горобець).

Хоч зубів багато маю,

Та нікого не кусаю,

Сама свиням та коровам

Я на зуби попадаю.

(Кукурудза)

Живе вона у морі синім,

Та не тюлень це і не морж.

Я підкажу вам, це – рибина,

Ну, а звуть цю рибу... (йорж).

Діти! Яке слово утворилось?

М І С Я Ц Ь

В ’ Ю Н

О Л І В Е Ц Ь

Г О Р О Б Е Ц Ь

К У К У Р У Д З А

Й О Р Ж

«Снігур» – утворилось від слова «сніг». Птах, що не боїться снігу. Про нього прийнято говорити, що це наш зимовий гість.

Які правила зустрілись у цих словах?

Зробимо фонетичний розбір слова «снігур».

Снігур – 2 скл., 6 б., 6 зв.

c [c] – пригол., глух., тверд.

н [н] – пригол., дзв., м’який.

і [і] – голосн., ненагол.

г [г] – пригол., дзв., тверд.

у [у] – голосн., нагол.

р [р] – пригол., дзв., тверд.

Л.Б. Дралевська,  м. Одеса