Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" | [ Додати статтю ] |
Нові освітні системи і технології
Нові освітні системи і технології Педагогічна інновація – це нововведення у педагогічну діяльність, зміна у змісті і технології навчання і виховання з метою підвищення їх ефективності. Інноваційна освітня діяльність характеризується пошуком нових чи вдосконалених концепцій, принципів, підходів до освіти, суттєвою зміною у змісті, формах, методах навчання, виховання і управління навчально-виховним процесом, зокрема в загальній середній освіті. За визначенням, освітня інноваційна діяльність передбачає розвиток творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу, зміни у способі їхньої діяльності та стилі мислення, створення та поширення новизни у системі освіти. Інноваційну діяльність педагога регулює "Положення про здійснення інноваційної освітньої діяльності” [6] від 07.01.2000 року (”Освіта України”, №6, 07.02.2001).]. У ньому зазначено, що інноваційною освітньою діяльністю є розробка, поширення та застосування освітніх інновацій. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. Тому інноваційну освітню систему розглядаємо як педагогічну інновацію . Головним показником інновації є прогресивний початок в розвитку школи або вузу в порівнянні з традиціями, що склалися, і масовою практикою. Тому інновації в системі освіти пов'язані із внесенням змін: • у цілі, зміст, методи і технології, форми організації і систему управління; • у стилі педагогічної діяльності та організацію учбово-пізнавального процесу; • у систему контролю та оцінки рівня освіти; • у систему фінансування; • у навчально-методичне забезпечення; • у систему виховної роботи; • учбовий план і учбові програми; • у діяльність учителя і школяра. Щодо розвитку творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу та зміни у стилі їхнього мислення встановлено, що рівень педагогічної діяльності вищий у тих закладах освіти, які активніше беруть участь в експериментально – дослідній (інноваційній) діяльності. Це підтверджують такі дані: у загальноосвітніх навчальних закладах на творчому рівні працюють 9% учителів, у школах лабораторіях наукових установ – 18 %. В історичному плані масштаб (об'єм) нового завжди відносний. Новизна носить конкретно-історичний характер, тобто вона може виникати раніше «свого часу», з часом стати нормою або застаріти. У процесі розвитку школи або вузу, а можливо, і освітньої системи в цілому, враховують: • абсолютну новизну (відсутність аналогів і прототипів); • відносну новизну; • псевдоновизну (оригінальничання), винахідницькі дрібниці. Типи нововведень в школі і вузі групуються на різних підставах. Перша класифікація нововведень заснована на співвіднесені нового до педагогічного процесу, що проходить у школі або вузі. Спираючись на розуміння даного процесу, виділяють наступні типи нововведень: • у цілях і змісті освіти; • у методиках, засобах, прийомах, технологіях педагогічного процесу; • у формах і способах організації навчання і виховання; • у діяльності адміністрації, педагогів і тих що вчаться. Друга класифікація нововведень у системі освіти заснована на застосуванні ознаки масштабності (об'єму). Тут виділяють наступні перетворення: • локальні й одиничні, не зв'язані між собою; • комплексні, взаємозв'язані між собою; • системні, такі, що охоплюють усю школу або вуз. Третя класифікація здійснюється за ознакою інноваційного потенціалу. У даному випадку виділяють: • модифікації відомого і прийнятого, пов'язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміною (освітньої програми, учбового плану, структури); • комбінаторні нововведення; • радикальні перетворення. Четверта класифікація нововведень заснована на угрупуванні ознак по відношенню до свого попередника. При такому підході нововведення відносять до тих, що заміщають, відміняють, відкривають, або до ретровведень. Як джерела ідей оновлення школи або вузу можуть виступати: • потреби країни, регіону, міста, району як соціальне замовлення; • втілення соціального замовлення в законах, директивних і нормативних документах федерального, регіонального або муніципального значення; • досягнення комплексу наук про людину; • передовий педагогічний досвід; • інтуїція і творчість керівників і педагогів як шлях проб і помилок; • дослідно-експериментальна робота; • зарубіжний досвід. Перелік освітніх систем і технологій, з якими можна детально ознайомитися в Довіднику Педагогічних Технологій: • Модель "Крок за кроком" • Авторська (М.П. Гузика) школа-комплекс • Школа "АЗІМУТ" • Рекреаційна технологія, "Довкілля” • Система розвивального навчання • Школа життєтворчості особистості • "Росток» • Муніципальна система освіти • Модульне навчання • Метод проектів • Вальдорфська школа • Технологія саморозвитку Монтессорі • Групова навчальна діяльність школярів • Дальтон-план • Уроки Фуллана • Ланкастерська школа • Система Л.В. Занкового Автор лекції: Волобуєва Т.Б. Джерело: http://Лекції викладача Волобуєвої Т.Б. | |
| Переглядів: 2086 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |