Каталог статей

Опанування моделей толерантної поведінки

         Поняття «толерантність» у перекладі з латині означає терпимість.  Зазвичай, коли говорять про толерантність, то вживають цей термін по відношенню до глобальних речей: міжнародних відносин, міжнаціональних конфліктів. Про те, толерантність необхідна також і у відносинах між членами сім'ї, вчителями та учнями, просто у міжособистісному спілкуванні, коли нам не вистачає терпіння щоб вислухати та зрозуміти одне одного, прийняти людей з їх унікальністю, усвідомити право кожного з нас на висловлювання власної думки, на власне бачення світу.

         В сучасному житті питання виховання культури і толерантності, опанування моделей толерантної поведінки є особливо актуальним та прогресивним. Важливим воно є і в житті молодших школярів.

         Життя дитини з перших днів протікає у родині, далі у шкільному оточенні. Школа та родина і є двома найважливішими чинниками опанування толерантної поведінки дитини, і вони мають взаємодіяти для досягнення поставленої мети – виховання толерантної особистості.

         Виховання культури толерантності має здійснюватися за формулою «батьки – діти – вчитель». Технологія виховання в молодших школярів толерантності передбачає під час проведення виховних заходів обов’язкове дотримання таких основних вимог:

-         залучення до проведення виховного заходу усіх учнів ( до деяких і батьків);

-         стимулювання активності кожної дитини у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми;

-         з'ясування пізнавальної цінності виховного заходу (що було новим, значущим, корисним, цікавим для кожної дитини з погляду виховання толерантності);

-         емоційна долученість молодшого школяра до власної діяльності;

-         високий естетичний рівень виховного заходу;

-         позитивна самооцінка заходу його учасниками;

-         вплив заходу на позитивні зміни в поведінці дітей (прояв толерантності у взаємовідносинах, спільній діяльності, власній поведінці.

         Дотримуючись даних вимог, ми навчаємо дітей правильно оцінювати себе та своїх товаришів, уміти доброзичливо ставитись до своїх вчинків та вчинків друзів, не перекладати власної відповідальності на інших, сприймати людей такими, якими вони є, взаємодіяти з ними на основі згоди та взаєморозуміння, допомагати та підтримувати їх, уміти поставити себе на місце іншого.

         Діти мають усвідомити, що толерантна особистість знає і правильно оцінює насамперед себе. Її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших. І, якщо вони прагнуть продуктивного спілкування, то необхідно поводитися так, аби не ображати товариша, поважати точку зору іншого та його особистість. Тоді спілкування стане справді толерантним.

         Я у своїй роботі намагаюсь виховувати толерантну поведінку у своїх учнів засобами творів образотворчого мистецтва, музики, художнього слова, читанням та інсценізацією казок, творів Василя Сухомлинського, прикладів особистого досвіду, проведенням родинних свят, участю у акції Милосердя.

         Діти навчаються бачити та розуміти прекрасне в живописі, музиці, літературі, давати свою оцінку побаченого чи почутого, вислуховувати думку інших.

         У ході колективної роботи в учнів формуються такі якості як терпимість, співчуття, милосердя, толерантність. Здатність поводитися толерантно забезпечить учням успіх у спілкуванні, сформують навички без оціночного спілкування.

Література

1.О.Грива «Виховання толерантності в дітей та молоді»/Психолог №21-22, 2005

2. Психотерапевтична енциклопедія, 2000

3. Асмолов Л. Г. «Толерантність:парадигми аналізу»

4. «Спілкуємось та діємо»/ навч.-методичний посібник. Київ,2002

5. «Поважаючи інших – поважай себе»/Психолог, №10,2005 

Коваль  Лариса Анатоліївна, вчитель початкових класів Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів

Жашківської районної ради