Каталог статей

Педагогічна симфонія Олександра Захаренка

«Учитель той, хто дарує світло»

У слові – вчитель - все життя і мрії,

Політ душі і веселковий цвіт.

Найкращі помисли, свята любов, надії,

І вчитель сам – це неповторний світ.

Він все життя з відкритою душею

Йде до людей, щоб світло донести.

Учитель сяє для усіх зорею

І відкриває їм нові світи.

  У структурній перебудові соціально – економічного життя нашої Вітчизни особлива роль належить людині нового покоління, творчій, працелюбній,цивілізованій, формування якої починається з перших кроків життя в сім`ї, дошкільній установі та особливо інтенсивно здійснюється в школі як базовій ланці системи неперервної освіти.

   Нинішня школа має йти попереду життя, щоб готувати до нього молоде покоління з випередженням. Але йти попереду життя – означає опиратись на вивірені наукові технології навчання та виховання, а насамперед блискучі ідеї народної педагогіки та національних вчених О.В.Духновича, К.Д.Ушинського, В.О. Сухомлинського,О.А Захаренка. Вони вічні.

  Олександр Захаренко говорив: <<Одне із головних завдань школи – навчити учнів вчитися, навчити їх володіти знаннями, систематизувати і обдумувати їх. Хоча навчання має важливе значення, все ж таки головне – на шкільному етапі навчання – виховання. Виховувати в учнів чесність,працьовитість, добропорядність. Виховувати працею і в праці. Тільки тоді виростуть хлібороби, вчені, поети, космонавти, люди, патріоти своєї країни.>>

  Для цього і потрібен учитель. Учитель для школи – це те саме, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині.

Перший учитель… У кожної людини він, - як початок шляху, як перший відбиток у дитячій душі. Складна робота вчителя, в його праці потрібне гаряче серце. Він керівник без претензій на владу, друг без панібратства, порадник без нотацій, вишка, куди піднімає він свого вихованця, щоб разом оглянути світ дитячими очима, розміркувати по – дорослому. Якої поваги гідна людина, що вміщує в собі душу дитини, підлітка і юнака!

Я з рук твоїх давно пішов у люди,

В життя бурхливі, грозяні моря,

Учитель мій!.. Тебе я не забуду,

Моєї юні радісна зоря!

В. Сосюра

Турбувався Олександр Захаренко про всіх, тому то й створив при школі дитсадок. Все взаємопов`язано: молодший шкільний вік із середнім та старшим. Не обділені діти в цій школі. Є там ігрові кімнати, їдальня, спальня, кімната для навчання і навіть спортивний зал. Займаються діти не тільки хореографією, музикою, а й плаванням. Хоча б десяту частину цього нашій школі і які б ми мали тоді результати. Але ми не падаємо духом і завжди дотримуємось такого правила:<<Ростити людину – це радість! ..Кожен з них індивідуальність, і часто дуже колоритна, яскрава…>>

  Вимоги до всіх педагогів єдині: бути максимально чуйними до духовного життя дитини . Навіть маленький успіх,тим більше в невпевнених в собі дітей, не залишається не поміченим. Тому там завжди порядок, взаєморозуміння і хороше ставлення один до одного. Ми, вчителі, завжди дотримуємося настанов великого педагога, пам`ятаємо творчі таємниці вчителя:

1)підготовка до проведення свята, єднання вчительської душі з душами вихованців, тобто до уроку;

2)завжди знаходити нестандартні рішення будь – якої проблеми;

3)повна свобода вибору форм і методів ;

4)демократизація навчання в поєднанні з високою вимогливістю, турботою про здоров`я дитини;

5)пробудження і розпізнавання в дітей природної обдарованості, яку всіма силами і вміннями педагога слід підтримати, розвинути, досягти найвищого рівня творчості у вибраній галузі;

6)стимул,стимул і ще раз стимул.

  У нашій роботі постійно існує девіз:<<Любов до дітей  то теж талант >>.

Люди, будьте людяні! Це ваш перший обов`язок…Любіть дитинство; будьте уважні до його ігор, забав. Коли учителі будуть привітні і ласкаві, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим поводженням, а будуть приваблювати їх своєю прихильністю, манерами і словами…словом, коли вчителі будуть ставитися до учнів з любов`ю, тоді вони легко завоюють їх серце так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж дома. Хай звучить у наших школах лагідне слово. Торкаймося ласкою дитячого серця. Бережімо людську гідність, утверджуймо в людині повагу до самої себе, виховуймо тонку чутливість до добра і зла. Як зелений листок тягнеться до сонця, так душа вашого вихованця хай тягнеться до ласки і добра. Не бійтеся бути ласкавими!

Школа – велика дитяча країна,

В ній відкривається білий наш світ.

Тут пізнає себе кожна дитина,

І відправляється звідси в політ.

Знань надається тут першооснова,

Жити, дружити учились ми в ній.

Школу скінчили та линемо знову

В дзвінкоголосий і радісний рій.

В школі так щиро сміятися вміли,

Рішення легко приймалися в нас.

Впевнено всі ми до мрії летіли,

А повернутись не сила й не час.

  Хай педагог завжди спішить до дітей, радіє кожній зустрічі з ними; тоді й діти спішитимуть до школи й від усього серця радітимуть кожній зустрічі зі своїм педагогом. Але важливу роль відіграють і батьки. Вони також є вихователями своїх дітей. Виховання неможливе без тісної співдружності школи і сім`ї, тому педагогічний колектив завжди прагне створити належні умови для спільної роботи. Батьки добровільно беруть участь у шкільних заходах,іграх. Гра неодмінно повинна бути в дитячому колективі. Вона полягає не тільки в тому, що хлопчик бігає по майданчику та грає у футбол, а в тому , що кожної хвилини свого життя він трохи грається, він наближається до якогось ступеня уяви, фантазії, він щось із себе вдає, він чимсь більш високим себе почуває, граючись. Тому і вчитель повинен бути в грі нарівні з дитиною, тоді дійсно отримає хороший результат роботи і буде тим, хто дарує світло нових ідей для учня.

  Перетворимо ж уроки на сумісне життя вчителя з дітьми, хай урок буде або сумісною працею над новою задачею або задушевною спільною бесідою, хай учитель не ховає від дітей свого серця, в якому діти побачать не тільки учительську дратівливість і сухість, хай наша нова школа думки, людяності й поезії для дитини буде школою, повною людського життя і живої культурної творчості і для вчителя.

  Учителями повинні бути люди… чесні, діяльні і працьовиті; не тільки для годиться, а й насправді вони мають бути живими взірцями чеснот, що їх вони повинні прищепити іншим. Пам`ятаймо про це завжди!

  У роботі вчителя багато труднощів, і відповідальність вчителя велика. Звичайно, викладання відповідної дисципліни – це основна робота, але, крім цього всього, учні копіюють учителя. Ось чому світогляд учителя, його поведінка, його життя, його підхід до кожного явища так чи інакше впливають на всіх учнів. Це часто непомітно. Але цього мало. Можна сміливо сказати, що коли вчитель дуже авторитетний, то у деяких людей на все життя залишаються сліди впливу цього вчителя. Ось чому й важливо, щоб учитель стежив за собою,щоб він почував, що його поведінка і його дії перебувають під найсильнішим контролем, під яким не перебуває жодна людина в світі. Десятки дитячих очей дивляться на нього, і немає нічого уважнішого, пильнішого, сприйнятливішого щодо різних нюансів психічного життя людини, ніхто так не схопить усі тонкощі, як дитяче око. Це треба пам`ятати і завжди бути тим, хто дарує світло.

Полонська Тетяна Василівна, вчитель початкових класів

Жашківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Жашківської районної ради Черкаської області