Каталог статей

Тема. Акція « Первоцвіти просять захисту»
Мета. Формувати ціннісне ставлення до природи.
Підготувала. Бобрик Н.В., вчитель початкових класів 

Ведучий. Чи може бути щось красивішим за квітку, що розкриває назустріч сонцю свої пелюстки? Чи може бути щось красивішим від пелюсток, що тягнуться до сонця, вкриті, мов намисто, краплинками роси?
Кожної весни під лісовим покровом відбувається чудо. Зацвітають ранньоквітучі рослини. Первоцвіти. Це підсніжник, проліска, конвалія, сон – трава. Яка краса!
Та кажуть, що краса беззахисна. Можливо цьому причина, що заради скороминучої втіхи люди гублять цілі галявини тепер вже рідкісних рослин? Та чи потрібна природі така любов, і чи єдиний це спосіб наблизитися до природи?
Тож озернімося! Яка прекрасна наша земля! Уже сама згадка про весну будить в серці радість. Це свято відновлення і відродження природи.
Дитина 1. Незабаром, незабаром!
Буде зміна в цілім світі
Гей, Природо, з легким паром
Все в воді і все умито.
Почорніли, заіскрились
Всі стежинки і доріжки
Сонечко в калюжі вмилось
Сполоснуло ручки й ніжки.
Дитина 2. Таловинки, таловинки
Став благеньким шар снігів,
І вже лічені хвилинки,
До буяння ручаїв.
Таловинки – чорні очка
Позносилася зима
З шуби вилізли горбочки
Снігу вже на них нема.
Дитина 3.
Та це ж весна,
Бо тане сніг.
Дивись, струмок
З гори побіг.
Шумить вода,
Ламає все.
Дитина 4.
Весна іде
Тепло несе
Шумить, гуде
Веселий гай
І гомонить:
вставай, вставай,
Розтане сніг
Зима мине
Земля кругом,
цвісти почне.
Звучить пісня
Весна:
А ось і я, весна-красна
Куди ступлю я –
Сонце сія
І все навколо ожива.
Я все пробуджую від сну
І нашу землю чарівну.
(Звертається до дітей- квітів, які присіли і вдають, що сплять)
Годі, діточки, вам спати,
Час давно вже вам вставати.
Гляньте, сонечко сміється.
В небі жайворонок в’ється.
В’ється, радісно співає,
Він весну нам сповіщає.
(Звучить музика. Весна дзвонить в дзвіночки. Діти-квіти пробуджуються, відкривають личка, солодко позіхають, прислухаються. Весна йде по галявині, знімає білі хусточки з дітей-квіток. Вони поволі випростовуються, кружляють по колу навколо Весни)
Дитина
Веселі, кохані,
З під листя виходять
Голівки підводять,
Од сну зимового,
До сонця ясного!
Вчитель. Ранньою весною на залитих сонцем галявинах і під деревами, коли ще лежить сніг, з'являються ці милі оку паростки. Весна милує своїми білосніжними посмішками. У повітрі стоїть неперевершений аромат. Життя розквітло, знову почалася весна.
Ще навкруги в лісах лежать сніги,
Та на горбочку, там, де сонечко пригріло,
Розцвів раніше від усіх і глянув навкруги
Малесенький підсніжник білий.
Дівчина - весна: Першими провісниками весни є «сніжні квіти» - підсніжники. Саме вони мужньо борються з холодною зимою, з'являючись серед снігу.
(Звучить музика. Квіти кружляють разом з Весною, на сцені залишається квітка-підсніжник.)
Підсніжник. Одна з легенд розповідає що коли Бог вигнав з раю Адама і Єву, йшов сніг і Єва дуже змерзла. На втіху їй кілька сніжинок перетворилися на ніжно-білі квітки підсніжника. Змерзлій Єві вони ніби дали надію, що незабаром буде потепління. З того часу підсніжники вважаються вісниками тепла.
Під назвою «підсніжники» об'єднують декілька рослин первоцвітів. Наукова назва підсніжників - «галантус». В перекладі з давньогрецької, підсніжник означає молочно - квітковий, тому що має білі квіти. Молочно - білі квіти здавна символізують ніжність, чистоту, стійкість, вірність. Інколи підсніжники вважали емблемою надії.
(Лине легка музика, виходять діти у костюмах підсніжника і виконують танцювальну імпровізацію. На фоні музики голос ведучої:
Землю промінь зігріва,
Тане сніг, струмок співа,
І краси чудові діти,
Зір наш ваблять дивні квіти.
Ось, підсніжники, дивись,
Поміж снігу розбрелись.
Вже їм холод не страшний,
Ні хуга, ні вітровій.
Їх уже не налякати -
Вже спішить весна крилата!
1 підсніжник. В Україні найбільш розповсюджений підсніжник звичайний, що росте у Закарпатті, Передкарпатті, Українських Карпатах, а також на Правобережжі, Поліссі, Лісостепу і Степу та підсніжник складчатий поширений у Гірському Криму.
2 підсніжник. А всього у світі нараховують близько 18 видів підсніжників. Ціаво, що англійці називають цю квітку сніговою краплею, а німці сніговою конвалією.
3 підсніжник. Популяції підсніжника локальні, здебільшого численні, але спостерігається тенденція до зменшення кількості особин, що пов'язано з масовим зриванням квітів на букети, викопуванням цибулин.
4 підсніжник. Підсніжники не тільки провісники весни, а й гарні декоративні й польові квіти. Ця краса не лише спонукає до почуття прекрасного, а навпаки, є об'єктом наживи.
Ніжність цієї квітки можна пояснити природними умовами, а ще нашою надмірною “любов’ю” до неї, так, як вона є об’єктом масового збирання. Десятки й сотні тисяч квіток нещадно зриваються на весняні букети, часто разом з квітками вириваються і цибулинки, що призводить до знищення рослин.
Минуло не більше трьох десятиліть, і ось тепер, у місцевостях, де колись підсніжник вкривав землю “мереживною білою скатертиною» його вже не побачиш. Сьогодні, підсніжник звичайний віднесено до категорії рідкісних рослин нашої флори. Зривання його квітів та використання цибулин заборонено. Квітку занесено до Червоної Книги України.

Інсценівка «Спокусливі квіти».
(Дійові особи: турист, лісник, підсніжник, Червона книга).
Турист.
Ну і що це за пригода?
Серед снігу, серед льоду.
Лютий ще не встиг піти -
А вони взялись цвісти!
Квітів я нарву в пакети,
Дома пороблю букети,
Віднесу їх на базар,
В свято жінки - це товар!
Принесуть ці квіточки
До кишені - гривночки!
Ой, розумний хлопець, я,
Ой, хлопчина - молодець!
Ану, квіточко маленька,
Йди мені до рук швиденько,
Не вагайся, йди хутчіше,
У пакет мій швидше, швидше!
Лісник. Постривай, лишень чекай,
Жодну квітку не чіпай!
Як посмів, тебе питаю,
Рвати цвіт, що розквітає?
Турист. Квіти ці ж бо - польові,
Чому рвати ви забороняєте мені?
Лісник. Не для тебе тут у лісі
Квітнуть квіти ці взялися.
Та яке ж ти право маєш,
Що красу таку зриваєш?
Я ніжно першу квітку цю люблю,
І я ніяк не можу зрозуміти:
Як, ото можуть люди без жалю
Чарівну цю красу губити?
(хлопчик - турист тікає, входять «Червона книга», підсніжник)
Червона книга. О, Природо, ховай свої чари,
На прогулянку вийшли вандали.
Негідники рвуть підсніжники,
Тільки б швидше наповнити тару.
Лісник. Невже в майбутньому на світі,
Не буде квітнуть дивна квітка:
Така приваблива, і ніжна,
Провісник березня - підсніжник?
Підсніжник. Складені про мене і легенди і вірші,
Я квітка небаченої дивної краси.
Миліший всіх - простий підсніжник дикий:
Я скромна квітка ранньої весни.
Червона книга. Сміливим підсніжникам мороз не страшний,
В снігах розкошує привітна родина.
В них ворог один - здичавілий страшний -
Байдужа, безлика і хитра людина.
Тож не рвіть ви квітів, друзі,
Подивіться, там у лузі,
Кожної весни вам знову,
Дарують настрій свій чудовий.
Вміймо природу любити,
Кожній рослині радіти
Зупинімось - останній є шанс,
Ця планета не тільки для нас!
(Дійові особи покидають зал)
Весна. А ще в мене є квіточка, дуже схожа на підсніжник, але свій колір вона взяла з блакитного весняного неба, а ще ці квіти звуть – снігурчині сльози. Чи здогадались ви, діти, як ці квіти називаються?
Плакала снігуронька
в лісі за зимою.
Плакала зажурена
Ставши всім, чужою.
Там, де йшла і плакала
Гинули морози
Виростали … проліски –
Снігурчині сльози.
Проліска 1. Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь,
Росту між кленів, між дубів
Люблю і сонце й тінь.
Проліска 2.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть,
Я полюбив ліси й гаї
Живу я здавна тут.
Я вірю: люблять всі мене
Як весну золоту
Бо знають, що зима мине
Коли я розцвіту.
Проліска 1. Ботаніки називають нас проліскою дволисною.
Ми починаємо цвісти в березні-квітні. Це дуже захоплива картина. Поверхня лісового ґрунту аж виблискує ніжною синявою, ніби клаптики весняного блакитного неба впали на землю і синіють серед голого віття дерев і чагарників.
Проліска 2. Ми, проліски, не тільки прегарні декоративні квіти, ми маємо також цілющі лікарські властивості, адже лікуємо хвороби дихальних шляхів.
Ведуча
Вітер зиму розтряс,
І в лісочку, на горбочку
Виріс ряст, синій ряст.
Ряст. Про мене серед людей ходить багато легенд. Ось послухайте одну з них. В одному пралісі жила відьма. За ніч вона намотається на мітлі, вдосвіта повертається до своєї лісової хатини, щоб заховатися від людських очей і перепочити. Лишень задрімає , а півень починає кукурікати і спати відьмі не дає. Розсердилась вона на півня і перетворила його на квітку – ряст, яка дещо скидається своєю формою на голову півня.
Ряст. Я дуже ніжний, швидко в’яну, тому не рвіть мене! А крім того, мої квіти дуже люблять бджоли, та і людям я приношу користь: з моїх бульб виготовляють цінні ліки.
Мати – й – мачуха. А я одночасно мати і мачуха. Придивіться до моїх листочків – зверху холодні вони, бо то мачуха зла, а знизу зігріє ваш погляд пухнаста поволока, як рідна ненька.
Ведуча. «Весна прийшла! Тепло знайшла! –
Кричать дівчатка й хлопчики
«Цвірінь – цвірінь! Журбу покинь» -
Клопочуться горобчики.
Все ожило, все розцвіло,
І рій дітей привітненьких
На той горбок несе вінок
З фіалочок блакитненьких
Фіалка. Я зовсім невеличка, навіть непомітна, прикриваю свої квіточки округлими зеленими листочками. Завжди цвіту разом із своїми сестрицями, бо так веселіше. Даруємо лісові приємний аромат. А людям ліки.
Медунка.
У лісі веснянім
Цікава рослина:
Ось тільки червона..
Тепер – уже синя!
Відгадали! Це мова про мене – МЕДУНКУ. Я маю одночасно червоні і сині квіточки. Товаришую із комахами, яких запрошую до себе в гості червоними квіточками, а проводжаю – синіми.
Ведуча.
Ще холодні в лісі ранки,
Сніг ще в лузі дотліва,
Та розкрила на світанку
Сині очі сон – трава.
Сон-трава.
Я сон-трава маю ніжну світло-рожеву квітку, що схожа на келих. Я дуже тонко відчуваю зміну погоди: на дощ чи негоду стуляю пелюстки і схиляюсь до землі…
Засинаю … звідси і назва моя – “Сон” або ще “Сон-трава”. Я можу будь-кого приспати, бо маю снодійну силу.
Зростаю я на галявинах дубових лісів, трав’янистих сонячних узліссях. На жаль зривають мої квітки навесні в великих кількостях, а це може привести до мого цілковитого зникнення.
Тим паче, що ця рослина занесена до Червоної книги України.
Весна. Є в мене квітки-первоцвіти, які вирощують люди в своїх садках, парках, прикрашають ними кам’яні гірки.
Крокус 1.
Гарно, тепло у садку,
Снігу, вже немає.
Із –під листя у кутку
Крокус виглядає.
Наче золотом горять
Пелюстки жовтенькі,
І листочки мерехтять
Ніжні, зелененькі.
Крокус 2. Ми, крокуси маємо ще одну назву – шафрани. З давніх-давен нас вирощували для виготовлення ліків та прянощів, з гострим смаком і пряним запахом.
Крокус 1. В давнину шафран цінувався і як цілюща рослина проти багатьох недуг: коли треба було втамувати біль. А ще кажуть, що ми здатні збуджувати сміх та веселості. Як рідкісна рослина крокуси також занесені до Червоної книги і перебувають під охороною закону.
Весна. Вислухавши кожного з вас, я зрозуміла, що всі ви дуже сміливі, корисні, користуєтесь славою і повагою серед людей. Та часто ця слава гірка, бо люди бездумно зривають вас, і тому я звертаюся до всіх людей: даремно не рвіть первоцвіти, охороняйте цих мужніх, але у той же час таких тендітних і беззахисних рослин, бо без них мій прихід буде безрадісним, а мої володіння – похмурими і сірими! Так в Червону книгу вже занесено підсніжник і сон – трава.

В червону книгу ми занесли
Світ неповторний і чудесний,
Що поступово вимира,
Давно рятунку в нас блага.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть цвісти дивні квіти:
Конвалії й фіалки ніжні
І вісник березня – підсніжник?
Невже ми більше не побачим
Як сон – трава росою плаче.
Ми всі господарі природи,
То збережемо її вроду.
Уявіть світ без квітів, хіба він живий?
Ні, він мертвий, подумайте люди!
А який він без квіткового килиму луг –
Тихо, холодно, мертво усюди.
Учениця:
Квіти – радість і щастя, удача в житті.
Вони красять наш дім і розвіюють смуток.
Я благаю вас всіх: бережімо квітки,
Як же в світі без них нам всім бути?
Учень:
Що коханій в дарунок колись піднесем?
Чим матусю стареньку розрадим?
Коли квіти зникатимуть в світі усі,
Як тоді бути нам, хто порадить?
Учениця:
Закликаєм усіх все життя берегти:
І квіти, і дерева, й кущі біля хати,
Бо корисні вони, світ без них – то не світ,
Все життя про них маємо дбати.

В природі все буденне і святкове,
І дивне, й незвичайне, і просте.
Є зміст в листку,
Є зміст в пташиній мові –
В усьому. Що зів’яло і цвіте.
Все загадкове, потаємне й зриме
Нашіптує мені: люби, живи!
І грає вітер синіми очима
На променях зеленої трави.
І чую я, як в серці зріє слово,
І папороть надій моїх цвіте..
В природі все буденне і святкове,
А може, просто кажучи, - СВЯТЕ

Як заповіт, в душі своїй несу,
Задумайся, затамувавши подих:
Крім доброти, дарує нам природа
Себе й свою осонцену красу.

Спливає час, пливуть в безмежжя води, -
Краса буття ніколи не вмира.
Заходьте в гості до її господи,
Лиш марно не топчіть її добра.

Квіти разом:
Ми б завжди були щасливі,
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі
Бачили нас тільки друзі,
Ті, які б нас не топтали,
Без потреби не зривали.
А на клумбах вдома, в школі
Висівали нас доволі,
Доглядали, поливали.
Ми б красу їм дарували!
Діти разом:
Друзі! Квіти бережіть
І ніколи їх не рвіть.
Бо чарівної краси
Не побачим я і ти.
Хай вони ростуть у лузі,
Бо всі квіти – наші друзі!
Не зривайте марно цвіту,
Не губіть земну красу.
Ви ж сюди прийдете знову,
Щоб зустріти тут весну.
Краще будем розглядати
Кожну квітку, ніби свято.
Будем різні їх вивчати,
Щоб Природа, наша мати,
Нам розкрила тайни всі
В щедрій, лагідній красі.

Презентацію передивитись і скачати можна тут: