Каталог статей

Постають мені із далини
Образи далекі вже далеких,
Як жили й боролися вони,
Слухали шалений долі клекіт.

I бряжчали ковані шаблі,
І піснями хлюпалася мова.
Не зрікались прадіди землі,
Не цурались рідного їм слова.

Всі незгоди терли на муку,
Що не так робили все спочатку,
Бо плекали мрію гомінку
Донести свої скарби нащадкам.

Постають їх образи сумні.
Постають задивлені в сучасність:
То за що ж боролися вони,
То лишили світ вони невчасно?

Давня мудрість мохом оброста,
Заснувало списи паву тиння,
А залізне вістря майбуття
Вкрилося іржею збайдужіння!

Десь у серці проростає гнів
І сумління пліснявіла згадка:
Ми, нащадки древніх русичів,
Що залишимо своїм нащадкам?

Білі роси на сухій землі,
Полином наскрізь прогірклу воду,
Жовті фото згиблих журавлів,
А чи душу хворого народу?..
Ні! О люди! Бережімо світ!
Бережім комаху і рослину!
Бережім себе собі навік,
Бережімо в серці Україну!
Щоб нащадки ще у нас були,
Мали корінь, душу і калину,
Щоб вони нас, живучи колись,
Не кляли до сьомого коліна!
(Т. Нарчинська)
Людина може жити і діяти тільки як невід'ємна частина природи. Разом з тим науково-технічний прогрес завжди відповідає законам самої природи, порушує тонкі екологічні зв'язки. В цих умовах вона не встигає «лікувати рани», нанесені їй життєдіяльністю людини.
Проблема збереження навколишнього середовища — одна з найбільш гострих проблем сучасності. Зараз проблема використання і охорони природи виросла в грандіозну народно-господарську, наукову, моральну і соціальну, і школа повинна зіграти основну роль у її вирішенні.
Реформа школи орієнтує на більш повне використання природного середовища для фізичного і духовного розвитку особистості при вивченні всіх предметів.
Важливою ланкою в системі екологічного виховання є початкова школа. Любити, оберігати і примножувати багатства природи треба вчити з раннього дитинства. Дітей потрібно якнайраніше вводити у захоплюючий світ природи з тим, щоб у майбутньому з них виросли люди з високою екологічною культурою. Ефективність цієї роботи буде залежати від того, як учитель використовує можливості всіх предметів, позакласні і позашкільні заходи, для виховання у молодого покоління шани і любові до всього живого і прекрасного на Землі.
Людина — частка природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці. Молодші школярі радіють і сонячному зайчику, і першій весняній квітці і комасі, що прокинулась од зимового сну, ластівці, що прилетіла з далеких країв; їх приваблює таємничий ліс, зачаровує грайливий струмок і тихе плесо річки.
Однак відчуття краси, розуміння природи не приходить саме собою. Його треба виховувати з раннього дитинства, коли інтерес до навколишнього особливо великий. Розпочинаючи цю роботу з 1 класу, треба прагнути викликати в дітей передусім допитливість, а згодом — стійкий інтерес до природи і на цьому ґрунті — відповідальне ставлення до всього живого, що, за словами поета Є. Євтушенка, просить нашої допомоги, захисту й любові.
Процес цей складний і тривалий. І найперша умова його результативності, особливо в міській школі,— вихід навчання за межі підручника. Справді, хоч якими захоплюючими й цікавими не були б розповідь учителя й матеріал навчальної книжки, навколишній світ в усій своїй красі і неповторності відкриється перед учнем лише тоді, коли він сприйматиме його безпосередньо. Наші спостереження засвідчують: молодші школярі виявляють турботу передусім про ті об'єкти, які бачили, про які мають чимало відомостей; незнання ж спричинює в кращому разі байдужість. Нерідко ж, не усвідомлюючи наслідків негативного ставлення до навколишнього, діти завдають шкоди рослинам і тваринам.
Як же зробити, щоб людина змалечку не тільки оволоділа певними знаннями й уміннями, а й виросла чуйною, активною, коли йдеться про захист природи, поліпшення навколишнього середовища? Педагогічних засобів, що сприяють активізації природничої й природоохоронної підготовки молодших школярів, існує чимало. Одним із найважливіших ми вважаємо послідовне й систематичне ознайомлення учнів з природою своєї місцевості, здійснюване неодмінно шляхом безпосередніх спостережень. Таке спілкування з природними об'єктами стане надійним фундаментом для подальшого вивчення дисциплін природничого циклу. До того ж використання краєзнавчого матеріалу активізує пізнавальний процес, сприяє розвитку самостійності.
Однак, як стверджував В. О. Сухомлинський, [сама по собі природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховати найкращі людські якості.] Ось чому в шкільному краєзнавстві важливо забезпечити практичну природоохоронну діяльність учнів, спрямувати її на збереження, примноження, впорядкування навколишнього середовища.
А починати слід з формування в дітей уявлення про природу рідного краю, потреби спілкування з нею, розкриття зв'язків між різноманітними її об'єктами, взаємовпливу природи і людини. Вже в початковій школі учні мають усвідомити, що життя людини, ЇЇ матеріальне й моральне благополуччя залежать від стану навколишнього середовища.
Ці ідеї екологічного виховання можна втілювати в різний спосіб. Скажімо, під час екскурсій до лісу (парку, водойми), коли діти спостерігають за змінами як у живій, так і в неживій природі та за працею людей, перевіряють прикмети про зміну погоди, з'ясовують особливості пір року; на прогулянках, в ході яких обстежуються й виявляються ті рослини найближчого оточення, що потребують охорони (те ж саме і щодо тварин) або більш тривалих подорожей. Не бракує й доступних для молодшого шкільного віку видів практичної природоохоронної діяльності Це догляд за шкільними квітниками та кімнатними рослинами в зеленому куточку класу, вирощування розсади овочевих культур чи квітів в умовах класного приміщення; робота на навчально-дослідній ділянці, озеленення школи, дитячого садка; збирання насіння та плодів для пернатих; висаджування дерев і кущів на шкільному подвір'ї, за межами школи; прокладання екологічної стежини; регулярна підгодівля птахів узимку, розвішування шпаківень, дуплянок; допомога дорослим у підгодівлі лісових звірів.
Видатний педагог великого значення надавав формуванню емоційного ставлення учнів до об'єктів природи. Він був переконаний: найголовніше у моральному вихованні — це навчити школярів робити добро, спонукати їх до благородних вчинків. В.Сухомлинський розумів, що [добра дитина не падає з неба, її треба виховувати], але перед ним одночасно поставало питання [...як пробудити в дітей світлі, добрі почуття, як утвердити в їхніх серцях доброзичливість, дбайливе ставлення до живого й прекрасного?] Для того, щоб виховати таку дитину, на думку В.Сухомлинського, [необхідно: уміти глибоко проникати в духовний світ дитини, знайти, помітити, а іноді й створити психологічну ситуацію, збудити емоційну чуйність до побаченого, спонукати її до виявлення благородних почуттів у активній діяльності.]
Велике значення для розвитку і виховання молодших школярів має спілкування дітей із світом природи. Це відбувається в процесі навчання.
Формуванню в учнів навичок бережливого ставлення до природи сприяє проведення свят та ігор, що становлять основу їхнього змістовного активного відпочинку. І це не випадково. Адже у грі встановлюються різнобічні зв'язки з довкіллям, що інтенсифікує розвиток особистості.
Коли говорять про охорону природи, майже завжди мають на увазі тільки охорону тварин і рослин. Згадаймо також про охорону ґрунту.
Ґрунт — складне природне середовище. Жменя ґрунту здається нам мертвою. А насправді — там тисячі життів. На ділянці поля розміром 1 гектар мешкає близько 1 тонни бактерій, стільки ж мікроскопічних грибів, 100 кілограмів водоростей, 170 кілограмів дрібних членистоногих тварин, 4 тонни дощових черв'яків! Ця величезна кількість живих організмів за літо збільшується у 12 разів шляхом розмноження. Таку кількість живих організмів у ґрунті вам, звичайно, важко уявити. Але насправді так воно і є.
За участю цих «невидимок» відбувається розклад органічних речовин ґрунту, а поживні речовини, які вивільняються при цьому, потім поглинають корені рослин. Проте світ цих невидимих організмів дуже вразливий. Вирубали захисні лісонасадження — почалася вітрова ерозія ґрунту. Тракторист неправильно виорав землю на схилі — утворюється яр, де він зовсім непотрібний. Збагатили ґрунт більшою, ніж потрібно, кількістю добрив — отруїли багатьох «невидимок».
Сьогодні навіть першокласники знають слово «екологія» — так називається наука про зв'язок живих організмів з природою. Порівняно недавно це слово жило хіба що у словниках. Та розвиток промисловості виявився наскільки стрімким, що постало питання про небезпеку для навколишнього світу — землі, води, повітря — животворного середовища, в якому ми існуємо.
Люди тисячоліттями не звертали уваги на те, як впливає їхня діяльність на природу. Адже їх було не так вже й багато, а земля здавалася безмежною. Якщо якесь плем'я вирубувало ліс довкола своїх селищ, якщо через це замулювалася річка й тікали звірі та птахи, можна було перейти на інше місце.
Відходи були органічними, тобто природними: залишки їжі, одяг з натуральних тканин (льон, бавовна, вовна, шовк), дерево — і матінка природа мала всі засоби, щоб перетворити їх на родючий ґрунт.
Але машинне виробництво, металургійна, хімічна промисловість дають дуже багато складних відходів, з якими природа не може впоратися. Населення Землі значно збільшилося, люди раптом зрозуміли, яка вона маленька — наша блакитна планета.
«Казкова країна добра і краси».
— Тату, ти знаєш, чого мені треба?
Чистого дощику з синього неба.
Треба і чути, і бачити літом,
Як заливається жайвір над житом,
Як підпадьомкають в мідній пшениці
Досвітом тихим перепелиці.
Треба, щоб в лісі для лиса і лося
Місця живого хоч трохи знайшлося,
Треба ще рибок малих і великих
В чистих-пречистих озерах і ріках.
Треба, щоб я по морському купанні
Не одмивавсь од мазуту у ванні.
Треба сніданків і треба обідів,
Тільки, будь ласка, без жодних нуклідів.
Треба, виходить, не так і багато...
Люди, чи важко про все це подбати?!
О.Пархоменко
Екологічна освіта — це освіта, яка допомагає зрозуміти і засвоїти правила поведінки в довкіллі, формує екологічну культуру як кожної особистості, так і суспільства в цілому. Людина має усвідомлювати важливість дбайливого ставлення до природи як одну з пріоритетних загальнолюдських цінностей. У процесі викладання курсу «Я і Україна» значне місце відводиться екологічному розвитку підростаючого покоління.
Навчаючи школярів працювати у парах (групах), об'єднуючи дітей, ми створюємо середовище для розвитку самоповаги, почуття особистої гідності. Молодші школярі завжди готові працювати разом і отримують задоволення від такої взаємодії на уроці.
Найважливіша проблема для вчителя — це вміло організувати спільну роботу дітей, щоб їхня дискусія не переросла в суперечку. Узгоджувати свої дії дітям допомагають правила «етикету»:
• висловивши свою думку, запитай однокласників: «Ти згоден?», «А яка твоя думка?»;
• якщо всі згодні, можна діяти далі;
• якщо є різні міркування, запитай: «Чому ти так думаєш?
Співпраця учнів з учителем й однокласниками дає змогу послідовно йти до поставленої мети. Дієвим методом екологічної освіти школярів є створення на уроках проблемних ситуацій. Варто не просто подавати дітям готові істини, а викликати в них потребу самостійно знаходити шляхи розв'язання даної ситуації.
Скільки ще незбагненного, загадкового, мудрого таїть у собі природа! Невідомо, чи зможуть колись люди пізнати її до кінця. Але ми маємо можливість любуватися її красою, впиватися її пахощами, милуватися її гармонією. І звісно ж, по-господарськи берегти й примножувати природні скарби. А робити це потрібно знаючи, з любов'ю. Тому ще з раннього дитинства необхідно прищеплювати дітям любов до квітки в горщику, пташки за вікном, річки за селом, смерічки в лісі.
Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Пісня весняного струмочка, шепіт лісу, щебетання дзвінкоголосих пташок, пахощі квітів, срібні струпи дощів все це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Спілкування з природою, навіть просто її споглядання, приносить нам радість. Травинка, що вперто пробивається крізь асфальт, політ бджоли, пічні трелі солов'я, барвиста веселка в небі, біла піна квітучих садів все це несе в собі невичерпний заряд краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю. Світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм.
Природа-це Батьківщина. Наш дім. Ми маємо навчитися ЖИТИ у цьому домі так, щоб у ньому завжди вистачало місця всім: і пташці в небі, і звірям у лісі, і черв'ячку в землі, травинці і квітці, високому дереву і маленькій стеблинці, і, звичайно ж, людині. І щоб у цьому домі панували мир та злагода, любов і добро. Навчитися самим і навчити цього дітей. Відкрити перед ними красу навколишнього світу, а в цій красі навчити бачити духовне благородство, сердечність, і на основі цього утверджувати прекрасне в собі. Виховувати бажання охороняти й примножувати все, чим багата рідна земля.
Розвивати дитячу спостережливість, яка тісно пов'язана з багатьма якостями особистості. Вона поєднує у собі допитливість, цікавість, увагу, вміння бачити взаємозв'язки і в той же час народжує ці якості в людині, робить їх більш досконалими. Спостережлива людина більше побачить, а це значить, більше дізнається. Навколишній світ вона буде сприймати життєрадісно, емоційно. Такий настрій сприятиме народженню таких моральних якостей як чуйність, милосердя, доброта і справедливість.
Я гадаю, що в душі кожної людини живе пам'ять про дні, проведені в лісі, полі, біля річки. Враження, здобуті в дитинстві від спілкування з природою, надзвичайно гострі, вони лишають слід на все життя. Завдяки їм у людини виникає відчуття зв'язку з усім живим на землі, зв'язку з рідною землею, любов до неї.
Світ навколо дитини — «це світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою»,— говорив В. О. Сухомлинський. Заглиблюючись у цей світ, вбираючи його звуки, запахи, фарби, насолоджуючись його гармонією, дитина вдосконалюється як особистість. У ній розвивається неоціненна властивість людської особистості — спостережливість. А допитливий і жадібний до всього нового розум дитини прагне проникнути в суть явищ, намагається зрозуміти їх закономірність, доцільність і обумовленість. Усе побачене не залишає її байдужою, викликає безліч питань — «що?», «як?», «чому?», які свідчать про новий етап розвитку її мислення. Тому так важливо вчасно задовольнити пізнавальну потребу дитини, підвести її до наступного питання, показати всю складність і багатогранність якогось явища.
Дуже часто батьки, відчуваючи свою некомпетентність у тому чи іншому питанні, дратуються, відмахуються від «набридливих» запитань дитини. І наслідок такого ставлення негайно позначиться: не встигнувши зміцнитися і розвинутися, інтерес дитини до природи згасне.
Як неможливо навчити людину любити природу, постійно не спілкуючись з нею, не роблячи для себе щоденних відкриттів, не пізнаючи закони її природи, не захоплюючись багатством і досконалістю форм тваринного і рослинного світу, так неможливо стати захисником природи, не знаючи і не люблячи її.
У нашій країні багато уваги приділяється охороні природи - це ціла система заходів з охорони й відновлення деяких рідкісних та зникаючих видів рослин та тварин. Спробуємо перерахувати види людської діяльності, що негативно впливають на природнє середовище: це і розбудова міст, і розробка корисних копалин, і створення водосховищ, і забруднення атмосфери, ґрунту, води відходами виробництва. Результат такої праці і є зменшення різноманітності флори та фауни. Як сигнал тривоги, занепокоєння людей тими видами рослин, які знаходяться під загрозою зникнення, створено Червоної книги. У світі існують і міжнародні організації із захисту довкілля. Грінпіс (англійською це означає «зелений світ») – це всесвітня організація поборників чистоти навколишнього середовища. Серед членів Грінпісу є і наші ровесники.
Наша планета страждає – з її надр весь час щось добувають: вугілля, нафту, газ та інші корисні копалини, з яких отримують енергію. Вона дає людині тепло, світло, приводить у рух двигуни, дає можливість дивитися телебачення, користуватися транспортом. Потреба в енергії постійно зростає. Щороку її виробляють на 3% більше, ніж попереднього року. Природні копалини Землі виснажуються, а людина продовжує марнувати її багатство бездумно та неощадливо.
Ця звичка призвела до зміни клімату на Землі через забруднення повітря, до погіршення здоров»я людей, до зникнення багатьох видів рослин та тварин. На Землі йдуть кислотні дощі, що нищать ліси, падає кислотний сніг, в її атмосфері виникають озонові діри…
Ось як дорого обходиться довкіллю та нам з вами енергетичний комфорт.
Треба сказати, що кількість людей, які присвятили своє життя вивченню природи, зростає з кожним днем. Але розв'язати проблему раціонального використання природних багатств Землі можна лише в тому разі, коли кожний з нас стане на захист природи.
«Всі-всі-всі-усі на Землі
Дуже потрібні – великі й малі!
На всіх-всіх-всіх тримається світ,
Про це забувати ніколи не слід!»
І тут роль сім'ї величезна. Саме вона може виховати в дитини любов до природи, змінити ставлення людини до навколишньої флори і фауни, перебудувати свідомість, бо час, коли людина могла брати безкарно в природи, давно минув….
Коли б не ліс, не знали б ми про те,
Що є фіалка й пролісок на світі…
Як у маю конвалія цвіте –
Найкраща, найніжніша поміж квітів.
Від суховіїв сохнула б земля,
Була б вона подібна до пустелі.
А ліс накличе хмару на поля –
Дощі проллються весняні, веселі.
Поглянь на поле - красень урожай!
А ліс – немов стіна понад рікою.
В зелене клечання убравсь наш край,
Радіє серце від краси й спокою.
(Марія Познанська)
…І чим ближче ми схиляємося до землі, що пахне сонцем, тим більше поринаємо в інший світ, де вусаті джмелі грають на тромбонах із мальв, а сліди босих ніг вростають візерунками у землю...
Простуючи стежиною щодня, ми щоразу відкриваємо для себе щось нове. Читаючи її, ту стежину, як розгорнуту книгу природи, вслухаючись в таємний порух кожної ромашкової пелюстки.
Читаємо і відчуваємо: соки, що бунтують глибоко в землі, гарячою кров'ю пульсують у нас. Тут – наше коріння, пагони, звідси для нас починається Україна!

Використана література:
1. Сухомлинський В. О. вибрані твори. В 5-ти т. –К.: Рад. школа, 1976-1977.
2. Людина і довкілля. –К.:Абрис, 1997.
3. Захаренко О. А. Слово до нащадків –К.: СПД Богданова А.М., 2006., Н.М. Чепурна.
4. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу – 2 вид., із змінами. –Х.: Торсінг плюс, 2008.
5. Дмитрієв Ю.Д. Про природу для великих і маленьких –К.: Рад. шк., 1987.
6. Мечник Л.А., Волошин О.М., Мечник І.,І. природа України. Посібник для вчителів початкових класів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1996.
7. Т.М. Нарчинська Малюю картину –К.: ПВП «Задруга», 2002.

Нарчинська Наталія Василівна, вчитель-методист початкових класів Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів