Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Християнська етика в українській культурі | [ Додати статтю ] |
Про ябед
Про ябед Дійові особи: Ведучий Ніна Петрівна - учителька Учні: Вова, Ігор, Сергій, Настя, Надя На авансцені – ведучий. На сцені клас: учительській стіл і стілець, парти. Ведучий. Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні ми побачимо учнів, що люблять частенько волати до вчителів отак: „Ніна Петрівна! А Дмитрик вертиться!”, „Ніна Петрівна! А Настя балується!”, „ Ніна Петрівна! А Сергій на уроці книжку читає!” І так далі, і тощо. Хлопчики та дівчатка навіть не усвідомлюють, яким безславним ділом займаються! А вони ж - ябедничають! От про таку недобру звичку, а ще й про те, як її позбутися, і розкаже наша сценка. Розмовляючи одне з одним, у класі з’являються учні. Вони розсаджуються по партам. готуються до початку уроку. Дзвонить шкільний дзвоник. До класу входить Ніна Петрівна. Ніна Петрівна. Здрастуйте, діти! Учні. Добрий день, Ніна Петрівна! Ніна Петрівна. Приготувалися до контрольної? Учні. Так! Ніна Петрівна. Хвилиночку! А де ж Дмитрик? Вова. Ніна Петрівна, Дмитрик - утік! Зізнався мені, по секрету, що не готувався й зник! Ніна Петрівна. Йох, Вова, Вова... Тобі довірили секрет, а ти... Вова. А що я? Я ж у виховних цілях, Ніна Петрівна. От Ви вліпите йому два бали, він і запам'ятає - пропускати уроки не можна! Ніна Петрівна. Дивна педагогіка для друга. Ігор. Ніна Петрівна! Поставте й Вовкові жирну двійку! Вова (з обуренням).Ти що, Ігор! За що? Ігор. А він, Ніна Петрівна, зошит для контрольних загубив! Сам сказав. Ніна Петрівна. Краще, Ігор, виручи товариша: вділи йому листа зі свого зошита. Ігор. Ніна Петрівна, Вовка постійно щось втрачає! Щораз виручати розтелепу - самому не залишиться. Ігор вириває зі свого зошита листа й передає його Вові. Ігор. Тримай, розтелепа. Надя. Ніна Петрівна! А Настя збирається списувати. Настя. Із чого ти взяла? Надя. А навіщо так близько до мене присунулася? Ніна Петрівна! Скажіть їй, нехай не списує. Настя. Заспокойся Надю! Дуже треба мені в двієчниці списувати. Надя. Ніна Петрівна! Вона обзивається! А самій Сергійка всі задачки вирішує! Ігор. Ніна Петрівна, Надя правду каже: Сергій у Настю того, уклепався, от і підлизується - робить їй уроки. Надя. Чому це в Настю?! Сергійка ж мене за волосся смикає! Ніна Петрівна, чого Ігор завжди бреше! Ігор. І не брешу зовсім, Надійко! Він Настусі ще й ранець до самого дому тягне. Сам бачив. Сергій. Ніна Петрівна! Чого Ігор завжди все розбовкує? Одержуй базіка! Сергій підскакує й хлопає підручником Ігоря по голові. Сергій. От тобі, базіка! До екзекуції вмить приєднується Надя. Ігор (відбивається). Ніна Петрівна! Вони ж мені голову калічать! Вова. Ніна Петрівна! Вони ж урок зривають! Уліпите їм усім по двійці! Ніна Петрівна. Зараз же припиніть, діти! Я до кого звертаюся! Сергій, Ігор, Надя! Діти припиняють бійку й усідаються на місця, показуючи один одному кулаки. Ніна Петрівна (розстроєно). Так що за день такий? Вова. Звичайна середа, начебто… Ніна Петрівна. Ні, не звичайна. Тільки що кожний із вас, діти, навперебій спішив наскаржитися мені на своїх товаришів! (Докірливо). Як ви не розумієте? Ви ж зараз усі ябедничали, доносили один на одного. Вова. Так, Ніна Петрівна, я теж це відчув! (До однокласників). Фу, безсовісні діти! Як вам не соромно так поводитися? Поставте їм усім двійки, Ніна Петрівна! Ніна Петрівна. І почну з тебе, Володю. Вова (ображено). Мені двійку? За що? Ніна Петрівна. Ти ж перший, мов поганого джина із пляшки, випустив гидку бацилу ябеди! Вова. Який же я ябедник? Ніна Петрівна. Чула, чула: ти з педагогічних міркувань видав секрет друга! Ти б хотів, щоб Дмитрик зробив із тобою таке? Вова винувато опускає голову. Ніна Петрівна (після мовчазної пауза). Мовчиш? Голову опустив? Ніна Петрівна (до інших). І ви, усі, напевно, з найкращих намірів так дружно кляузничаєте один про одного. Які ж ви товариші після цього? Пауза. Ігор. Ніна Петрівна ми не кляузничаємо… Сергій. Ми хочемо, щоб ви, Ніна Петрівна... щоб Ви… Ніна Петрівна. Розумію. Ви хочете, щоб я осмикувала й карала з вашої підказки. Учні. Так! Надя. Треба ж якось виховувати один одного… Ніна Петрівна. Так не виховують, дорогі мої! Так звикають доносити! А малий виказувач обов'язково виросте поганою людиною! Невже ж ви цього не розумієте? Ігор. Дивно.… Начебто, робимо як краще, а виходить кепсько... Ніна Петрівна. А добре буде тоді, коли всі: невдоволення та образи між собою ви навчитеся самі ж і влагоджувати, та прощати один одному! А ще краще - поводьтесь так, щоб поміж вами ніякі негаразди не виникали зовсім! Вова. Так це ж так не просто... так поводитеся. У нас навряд чи вийде... Ніна Петрівна. Вийде, діти! Обов’язково вийде, як тільки ви перестанете чините іншим те, чого не бажаєте собі, інавчитесь завжди жити по «золотому правилу». Знаєте таке? Діти перемовляються проміж собою: Ти чув! Ні.. І я ні... Цікаво..., чого його „золотим” звуть? Настя. Здається я... Так, так! Згадала: я читала про нього в дитячій біблії. Ніна Петрівна. От і розкажи всім. Настя. Ісус Христос у своїй Проповіді на горі так учив народ: «То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви” Це наставляння і є «золоте правило». Надя (повторює, вникаючи в зміст). «То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. Як просто! Правда ж, друзі? Учні. Справді! От здорово! Звучить дзвоник з уроку. Ніна Петрівна. Ну, от і урок закінчився. Контрольну напишемо завтра. А сьогодні домашнє завдання буде таким: по-перше, добре поміркуйте над тим, що сталося сьогодні в нас у класі, , а по-друге, - добре запам’ятайте „золоте правило”, а ще - постарайтеся познайомити з ним як найбільше своїх друзів. Справитеся? Учні. Справимося! Вова. Ніна Петрівна! Я знаю, як легко це зробити: ми великими літерами напишемо «золоте правило» на плакаті й повісимо його в шкільному холі на най видному місці! Настя. Молодець, Вова! Сергій. Здорово придумав! Ігор. Класна ідея! Надя. Давайте сьогодні ж і зробимо! Згодні? Учні (разом). Згодні! Ніна Іванівна й учні приєднуються до ведучого. Ведучий. Ну, що ж, любі друзі! Гадаємо, нам удалося переконати всіх, що це дуже огидна звичка – ябедничати! Але, к щастю, від неї легко позбавитись, як утім, і от будь-яких інших недобрих звичок. Требатільки завжди взаємно ставитися, як заповів нам Ісус Христос: „То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. Давайте йтимемо із цією мудрістю по житті, і добро та дружба завжди будуть нам у відповідь. Настя. Будьте здорові, друзі! Надя. До нових зустрічей у нашому театрі! Усі актори. До побачення! Актори розкланюються.
| |
| Переглядів: 1359 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |