Каталог статей

Психологічні і соціальні особливості обдарованих дітей

1.     Надчутливість до проблем. Пов'язана з характером навчання. Догма­тичний зміст у сполученні з домінуванням репродуктивних методів навчання — основні чинники, що придушують дитячу надчутливість до проблем. І навпаки — проблемне, орієнтоване на самостійну до­слідницьку практику дитини, навчання розвиває як цю здатність, так і інші необхідні для творчості якості. Розвиток цієї здатності тісно пов'язаний з умінням змінювати точку зору на проблему. Саме ця властивість часто і забезпечує прорив до невідомого раніше.

2.     Надситуативна активність (пізнавальна самодіяльність). Йдеться про постійне прагнення до поглиблення в проблему.

3.      Високий рівень розвитку логічного мислення. Відомий психолог В. Н. Дружинін у психолого-педагогічній літературі узагальнив три основних позиції на проблему чи допомагає у творчості уміння мислити логічно:

* перша відмовляється від якого б то не було поділу цієї функції;

* друга будується на твердженні, що між інтелектом і креативністю існують граничні відносини; для прояву креативності потрібний інтелект не нижче середнього, або «немає дурних креативів», але є «нетворчі інтелектуали»;

* третя стверджує, що інтелект і креативність — незалежні здіб­ності.

4. Підвищений інтерес до дивергентних задач. Практично всі задачі, що використовуються при традиційному навчанні, належать до числа конвергентних, тобто умова задачі припускає існування лише однієї, єдино правильної відповіді, що може бути обчислено шляхом строгих, логічних міркувань на основі використання за­своєних правил і алгоритмів (закони, теореми тощо). Обдаровані діти віддають перевагу дивергентним задачам, у яких кінцевий розумовий продукт (відповіді) не виводиться прямо з умов. Рі­шення їх вимагає пошуку різних підходів, допускає і частково припускає їхнє зіставлення. А невиводимість відповідей із самої умови і недосказаність, що виявляється таким чином, вимагає не просто мобілізації й об'єднання вже отриманих знань, а інтуїції, прояснення (інсайту).

5.  Оригінальність мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї відрізняються від широко відомих, банальних, звичайно назива­ють оригінальністю мислення. Виявляється ця особливість у мис­ленні і поводженні дитини, у спілкуванні з однолітками і дорос­лими, у всіх видах діяльності. Оригінальність (або її відсутність) яскраво виражається в характері і тематиці самостійних малюнків, творів історії, конструюванні та інших продуктах дитячої діяль­ності. Багато психологів розглядають оригінальність мислення як одну із основних особливостей мислення творчо обдарованої людини. Але при цьому поряд зі здатністю продукувати оригі­нальні ідеї можливий і інший спосіб творчості — розробляти існуючі. Якщо перший спосіб особливо цінується у творчості науковій і технічній, то другий — у художній.

6. Гнучкість мислення. Здатність швидко і легко знаходити нові стра­тегії рішення, встановлювати асоціативні зв'язки і переходити (у мисленні і поводженні) від явищ одного класу до інших, часто далеких за змістом, називають гнучкістю мислення. Гнучкість мислення тісно пов'язана з багатством і розмаїтістю минулого досвіду дитини (обсяг знань, умінь, навичок тощо), однак ціл­ком нею не визначається. Зв'язок між ними має дуже складний характер/Наприклад, у деяких ситуаціях обсяг знань не тільки не сприяє генеруванню нових ідей і стратегій, але навпаки, виступає як стримуючий чинник.

7. Легкість генерування ідей (продуктивність) мислення. Пов'язу­ють із креативністю, гнучкістю мислення. Чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них оптимальних, зіставлення, розвитку, поглиблення тощо. Велика кількість ідей, з одного боку, є основою, з іншого боку — необхідною передумовою творчості. Генерування ідей тим вище, чим менше тиск стереотипів, що набуваються в процесі засвоєння досвіду (знань, умінь, навичок) і часто прямо диктуються його змістом.

8. Легкість асоціювання. Може бути представлена як здатність до вироблення узагальнених стратегій на основі виявлення схованих від звичайного погляду зв'язків і відносин і їх подальшої деталі­зації. Вона виражена найбільше явно в умінні знаходити аналогії там, де традиційно вони не вбачаються, у здатності знайти шлях до вирішення проблеми, використовуючи різну інформацію.

9. Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що включає в себе уяву, інтуїцію, здатність до аналізу. Здатність до прогнозування в значній мірі залежить від ступеня розвитку схильності до задач дивергентного типу, гнучкості мислення, легкості генерування ідей, легкості асоціювання.

10. Висока концентрація уваги. Виражається це, по-перше, високим ступенем заглибленості в задачу; по-друге, можливістю успішного настроювання уваги навіть при наявності перешкод на сприй­няття інформації, що відноситься до обраної мети. Обдарована дитина часто буває поглинена заняттям, яке зацікавило, настіль­ки, що її практично неможливо відвернути, причому займатися своєю справою вона здатна тривалий час, може повертатися до нього протягом декількох днів. 

11. Відмінна пам'ять.

12. Здатність до оцінки. Є похідним критерієм критичного мислен­ня. Здатність до оцінки, з погляду А. М. Матюшкіна, забезпечує самодостатність, самоконтроль, впевненість обдарованої, творчої дитини в собі, у своїх здібностях, у своїх рішеннях, визначаючи цим її самостійність, неконформність і багато інших інтелекту­альних і особистісних якостей.

14. Особливості схильностей та інтересів. В обдарованих дітей схиль­ності широкі і при цьому стійкі та усвідомлені. Націленість, прихильність справі служить одним із найточніших показників обдарованості. Також слід зазначити характерну для обдарованих дітей широту інтересів. їм багато чого вдається, багато чого до душі і тому їх хочеться спробувати себе в найрізноманітніших сферах.

Соціальні особливості

1.     Прагнення до самоакту алізації. Прагнення розкрити свій вну­трішній потенціал багато дослідників вважають головним спону­кальним мотивом творчості людини. А. Маслоу стверджував, що творчість є невід'ємною характеристикою самої природи людини, а творчі здібності закладені в кожному з нас. Але при цьому, за дослідженнями вченого, самоактуалізація на практиці — велика рідкість-, її досягають близько 1 % усіх народжених.

2.     Перфекціонізм. Творчо обдарованих людей відрізняють деякі риси особистості і способи взаємин з навколишніми. Наприклад, пер­фекціонізм (від англ. «зроблений») — це прагнення робити все якнайкраще, прагнення до досконалості навіть у малозначимих справах. Наслідком цього постійного прагнення до досконало­сті нерідко стає настільки ж постійне незадоволення собою, що відбивається на самооцінці, а часом стає причиною неврозів і депресій.

3.      Самостійність. Як особистісна якість припускає, по-перше, незалежність суджень і дій, здатність самому, без сторонньої допомоги і підказки, реалізувати важливі рішення; по-друге, від­повідальність за свої вчинки і їхні наслідки; по-третє, внутрішню впевненість утому, що таке поводження можливе і правильно. Самостійність базується в першу чергу на здатності до оцінки, вмінні регулювати власне поводження й емоції, на соціальній автономності, сміливості і схильності брати на себе відповідаль­ність. Люди, схильні до самостійності, відрізняються великою вибірковістю й інтелектуальністю. Самостійність — це практично завжди ризик. Самостійність формується всім стилем життя, що спонукає людину з дитинства приймати рішення, робити вчинки і нести за них відповідальність. Розвиток самостійності не може проводитися за визначеними рецептами. Головним чинником, що придушує самостійність, яка формується в дитині, є тотальний зовнішній контроль, що виражається у твердих дисциплінарних вимогах, котрі не допускають індивідуальних варіацій. Але не менш шкідливими виявляються в цьому випадку і вседозволе­ність, і теплична атмосфера, що обгороджують дитину від про­блем і можливості прийняття самостійних рішень.

4.   Соціальна автономність. Близька до самостійності і нерідко приводить до труднощів у взаєминах. Навколишні нерідко бувають нетерпимими до самостійної позиції творчо обдарованої дитини.
Чим нижчий рівень розвитку навколишніх, тим менш тактовні й уважні до дитини, тим частіше можуть вдаватися до насильства. Із соціальною автономністю пов'язана і ворожість творчо обдарованих дітей до традиційного навчання.

5. Егоцентризм. Виражається в нездатності стати на позицію іншої людини, що пов'язано з обмеженістю досвіду дитини. Для обдарованих дітей відзначений високий ступінь виразності егоцентризму.

Види егоцентризму:

·        пізнавальний егоцентризм — виявляється в пізнавальній сфері. Діти, як правило, не здатні зрозуміти, як те, що просто і зрозу­міло їм, не можуть осягти навколишні;

·         моральний егоцентризм — виявляється в перевазі над одно­літками. Слід зазначити, що моральний егоцентризм властивий обдарованій дитині в меншому ступені, оскільки він демонструє більш високий рівень розумового розвитку, здатність вловлювати причинно-наслідкові зв'язки, глибше і тонше сприймати те, що відбувається — усе це створює гарну базу для розуміння мотивів поводження інших людей;

·        комунікативний егоцентризм пов'язаний з тим, що часто дитина у своїй мові не намагається поставити себе на місце слухаючих. Обдаровані діти легше стають на позицію іншої людини.

1.     Лідерство. У спілкуванні з однолітками (необдарованими дітьми) обдарована дитина досить часто бере на себе роль керівника й організатора групових ігор і справ. Тут проявляється одна з важливих рис обдарованих дітей — схильність командувати іншими дітьми. Основна причина схильності обдарованої дитини до командування однолітками — її інтелектуальна перевага над ними, гнучкість і швидкість її мислення. Вона краще за інших уявляє собі найефективніший характер розвитку ігрових дій, про-
гнозує можливі помилки і невідповідності ігрового поводження і, попереджаючи їх, бере на себе роль лідера. Частина обдарованих дітей перестає цікавитися колективними іграми, віддаючи перевагу індивідуальним іграм і заняттям. Основні причини:

·         отриманий раніше негативний досвід спілкування з однолітками в колективних іграх (звичайно результат педагогічних недоро­бок);

·         особливості характеру (темпераменту), наслідком яких є не праг­нення ствердитися в ролі лідера, а інтерес до певної діяльності.

7.  Змагальність. Змагальність, конкурентність — важливий чинник розвитку особистості, зміцнення, загартування характеру. Досвід перемог і поразок, що набувається в ході різних інтелектуаль-
них, художніх, спортивних змагань, надзвичайно важливий для подальшого життя. Джерело схильності до змагальності в обдарованих дітей слід шукати в можливостях дитини, які перевищують звичайні, у здатності до високодиференційованої оцінки.

Побудована на цій основі самооцінка, навіть будучи не завище­ною, а адекватною, здатна стимулювати інтерес до конкурентних форм взаємодії з однолітками. Але, відзначаючи це явище, го­ворить про необхідність змагання не стільки з «нормальними», скільки з такими ж обдарованими дітьми.

8.  Особливості емоційного розвитку. Емоційна сфера обдарованих дітей уразлива. Джерело її — надчутливість, що йде корінням в особливості інтелектуального розвитку. Також підвищена емо­ційна чутливість цілком може розглядатися як результат більш високого розвитку дослідницьких здібностей.

9.  Творче сприйняття випадків. Випадковість не спрогнозуєш, не створиш спеціально, але уміння знаходити користь у неперед­баченому збігу обставин — справді дарунок.

10.  Гумор.