Каталог статей

Психологічні особливості сучасного уроку

         Ефективність уроку великою мірою залежить від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати  психологічні критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.

Знання вчителем психологічних факторів уроку сприятимуть підвищенню його результативності, дадуть можливість виявити  причини невдач, відрізнити випадковий успіх від передбачуваного, прогнозувати напрямок розвитку учнів, здійснювати самоаналіз та корекцію своєї поведінки на уроці.

         Кожен урок, як хороша вистава, повинен мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установки на діяльність. Установка на урок  виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною чи негативною. За позитивної установки учень швидко долучається до навчальної діяльності і, як правило, успішний у ній. За негативної установки (байдужість до уроку, відчуженість від нього) навчальна діяльність триває в’яло, важко змусити учня пізнати, якщо він цього не хоче. І тому психологи рекомендують використовувати слідуючі прийоми,  за допомогою яких учитель може сформувати в учнів позитивну установку на урок:

1.     Впевненість в собі та дітях.

2.     Зацікавленість в результаті.

3.     Передбачення успіху.

4.     Формування позитивної установки на урок внаслідок ефективно продуманої мети.

У процесі підготовки до уроку важливе значення з позиції його ефективності має психічна самоорганізація вчителя. Психічні переживання й стани вчителя оформляються словесно ("Діти, ми з вами сьогодні обов’язково дамо відповідь на таке важливе питання, як…"), мімікою, жестами, емоційним забарвленням мови. Ця установка вчителя передається учням, і вони так само  емоційно залучаються до діяльності на уроці. Вчитель повинен уміти бачити у певному класі "психологічну індивідуальність", знати індивідуальні  психологічні особливості учнів цього класу, хоча б тих, хто потребує підтримки. Компетентного та вимогливого учителя, який любить дітей, найбільше поважають учні. Алгоритм його діяльності такий : чіткі норми вимог; максимальна допомога учням у їх досягненнях; справедлива оцінка  кінцевого результату.

На жаль, у шкільній практиці часто спостерігаються невротичність, агресивність, конфліктність учителів, що самі потребують допомоги. Добре знайоме явище в сучасній школі – синдром "емоційного вигорання"- переважаюча втома, відчуття  відсутності соціальної підтримки, докори учням і батькам, невдоволення професією.

     Важливою умовою розвитку соціальних мотивів навчання є позитивні взаємини між вчителем і учнем. Вчителі, на жаль, не позбавлені стереотипів і установок стосовно учнів (байдужа , ситуативна). Установки вчителя виявляються, наприклад, під час опитування – види питань, час для відповіді, підтримка учня. Так, учням, від яких чекають успіхів, задається більше питань, дається більше часу для відповіді, перебивають їх рідше, ніж тих учнів, від яких високих результатів не чекають. Вчителі також дають "сильним  " учням підказки, підсилюючи свою віру в те, що вони зможуть відповісти , не очікують поганих відповідей (хоча такі й бувають ), формують з ними більш теплі стосунки (посміхаються, кивають головою при відповіді, хвалять їх більше й емоційніше ).

 "Слабким " учням  учитель задає легкі питання, дає менше часу на відповідь. Важливо знайти спільну мову зі всіма учнями  без поділу їх на  "сильних" і "слабких", заохочувати всі їхні добрі починання, досягнуті успіхи  та прагнення до навчання. Для розвитку та закріплення бажаної поведінки використовують заохочення та покарання. Вчитель, впливаючи на учнів, сам визначає  співвідношення кількості заохочень і покарань. Ефект буде значним при застосуванні всіх способів впливу з перевагою заохочення.

     Досвідчені вчителі для підвищення мотивації  до навчання пропонують :

-         забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати результат діяльності ;

-         використовувати всі можливості навчального матеріалу для того, щоб  зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мислення ;

-         організовувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому ;

-         самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим  у їхніх успіхах, мати авторитет;

-         бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви ;

-         деяких учнів доводиться змушувати вчитися, постійно заохочувати чи карати , залучати батьків для спільного контролю.

Особистий авторитет учителя дуже важливий, без нього важки організувати діяльність дітей на уроці. Але чим старші учні, тим більше вони хочуть контролювати себе самі, не люблять підкорятися навіть авторитетному вчителю, але згодні дотримуватися заздалегідь установлених та погоджених з ними правил і процедур. Правила, зазвичай, пишуться чи чітко формулюються. багато правил установлюються як загальношкільні, обов’язкові для всіх, але частина правил встановлюється у класі кожним учителем. Вплив особистого авторитету педагога  й вплив правил розрізняється в різних вікових групах. Якщо для маленьких школярів головним є слово вчителя, а правило сприймається як установлене педагогом і обгрунтоване його авторитетом,  то  в міру дорослішання дітей баланс змінюється: роль правил збільшується, і їхнє застосування не повинно залежати від волі вчителя. Процес становлення правил у різних вікових групах йде від заучування та нагадування до обговорення та узгодження.

        Наведу вам орієнтовний приклад правил для учнів середніх класів:

1.     Принось усе необхідне на урок (назвати ).

2.     Будь на своєму місці, коли пролунає дзвоник.

3.     Поважай інших і будь ввічливим.

4.     Поважай власність іншого і т.п.

Організація взаємодії  на уроці на основі заздалегідь погоджених зі школярами правил виховує правову культуру учня, стає основою майбутньої законослухняної поведінки. Важливо також встановити зону відповідальності вчителя, зону відповідальності учня та зону  спільної відповідальності. Учитель регламентує те, що безпосередньо впливає на взаємодію вчителя й учня в ході навчального процесу та на ефективність уроків. Наприклад, вибір методики викладання – це зона відповідальності вчителя. Та вважаючи поведінку багатьох учнів недопустимою, він не має права завжди вказувати, що і як їм робити. Лак на нігтях учениці – це зона її відповідальності, він не заважає навчальному процесу, тому вчитель не повинен робити зауваження. Спільна відповідальність повинна стосуватися дотримання правил та процедур. У рейтингу джерел інформації для підростаючого покоління шкільний учитель посідає не перше, як колись, а третє – четверте місце. Тому без використання ефективних психолого – педагогічних прийомів в освіті не обійтися. З цією метою психологи рекомендують слідуючі поради вчителям щодо шляхів підвищення ефективності уроку:

1. Зробіть мету уроку метою учнів.

- Поясніть важливість теми для учнів (а не тільки для контрольної чи іспиту).

2. Формулюйте мету, орієнтуючись на потреби й інтереси учнів.

3. Серйозно ставтеся до організації уроку.

- Поясніть урок із запису плану на дошці чи працюйте над планом із класом.

- Розбийте урок на етапи, підводячи підсумок кожного етапу уроку.

4.Орієнтуйте учнів на самооцінку діяльності.

- Запитуйте в учня: "Ти задоволений результатом "?, замість оцінки : "Ти добре справився з роботою ".

5.Якначастіше ставте учнів у ситуацію вибору.

- Запропонуйте обдарованим і відстаючим учням разом розробити індивідуальні плани навчання.

6.Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного учня.

- Вибирайте такі завдання, при виконанні яких учні частіше досягають успіхів, ніж невдач.

7.Практикуйте роботу в групах, парах.

- Після вивчення складного матеріалу попросіть учнів перевірити себе в засвоєнні нового матеріалу, пояснюючи його один одному.

- Пропонуйте дітям придумати питання для однокласників і задавати їх на уроці.

- Дозвольте і підтримуйте роботу в парах: устигаючий і відстаючий учні.

8.Щоб запобігти порушенню дисципліни на уроці, створіть умови для підвищення якості знань учнів та їхньої самоповаги.

- Змініть методи пояснення так, щоб кожний учень міг досягти успіху.

- Учіть позитивному ставленню до себе.

Замість : "Я не зможу цього зробити ", "Це занадто важко " рекомендується : "Я не можу це зробити ".

-         Обговорюючи провину учня, говоріть тільки про те, що трапилося, не наклеюйте ярлика : "Ти як завжди…"

  9. Не підсилюйте напруження ситуації.

- Контролюйте свої негативні емоції.

- Не дозволяйте собі спалахів агресії, таких як лемент, приниження, сварка.

- Не обговорюйте ситуацію в стані збудження, дайте "охолонути" собі й учню.

- Проводьте час від часу загальні дискусії про порушення поведінки, щоб пояснити, що є прийнятним у певних ситуаціях, а що – ні.

10. Враховуйте вікові особливості учнів у розвитку їх особистості та пізнавальної сфери.

Мазур Л.А. –  психолог Білогірського райметодкабінету