Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Християнська етика в українській культурі | [ Додати статтю ] |
П'єса "Щедрість"
Щедрість Дійові особи: Ведучий Артем Максим Юля Інна На авансцені ведучий. На сцені дві лави, одна проти другої. На одній сидить хлопчик. Він їсть ріжок із морозивом. . А ще два - держить у вільній руці. Ведучий. Добридень, любі друзі! Поговоримо сьогодні про - щедрість. Що означає - бути щедрим? Давайте послухаємо, як це розуміють мої знайомі хлопчики та дівчатка. Вони й учаться в одній школі, і живуть усі в одному ж домі. На лавці у дворі ми бачимо Максимку. (Звертається до Максимка). Приємного апетиту, Максимка! Максимка (з повним ротом). М-у-гу... Ведучий (продовжує). А зараз сюди ж з’являться його приятелі: Артем та Юля. З’являються Артем і Юля. В Юлі в руці пакет із книгою. Артем, Юля (разом). Привіт, Максимку! (Сідають на протилежну лаву). Максим (із повним ротом). Угу! Максим із таким апетитом уминає морозиво, що Артем і Юля проковтують слинки. Юля. Смачне, напевно, так? Максим (облизуючи губи). Агу! На очах у друзів Максим починає апетитно поглинати другий ріжок із морозивом, потім і третій! Артем (жартівливо). Міг би й друзів почастувати... Максим. Угу.. Почастувати... Як це? Таке смачненьке, м-м-м! Морозиво віддати? Юля (повчаючи). Не віддати, Максимку, а трішечки пригостити. Так завжди роблять щедрі люди. Артем. Саме так! Максим (образившись). Хочете сказати, що я жадібний? Так? Нічого я не жадібний! Я... я - ощадливий! (Розлютившись). А щоб не обзивалися, надаю вам зараз стусанів удосталь, той і буду щедрим! Артем (із викликом). А нумо, спробуй! Подивимося, хто на тумаки щедріше! Юля. Артем! Максим! Та не варте морозиво сварки! Максим (із досадою). Так що з вами зв'язуватися! Піду я краще до інших друзів: ті не обзиваються. Максим, незадоволенню щось гарчачи собі під ніс, іде. Юля (розгублено). Шкода, образився Максим. Артем. А я так і не зрозумів, що його розсердило? Юля. Ну..., ми начебто б натякнули, що він не дуже щедрий. Артем. Справді, так вийшло. Юля. Давай забудемо про морозиво. Я ж тобі книгу винесла, що ти просив. Артем. Велике спасибі ! Не забула! Юля починає витягувати з пакету книгу, а з пакету на землю випадає яскрава вишита хусточка. Юля. Ой! Моя хусточка! Артем підіймає хусточку. Артем. Яка ж гарнесенька! Юля. Правда? Я полюбляю вишивати. А цю до конкурсу приготувала. Артем (розглядаючи). Здорово в тебе вийшло! Як кажуть – ексклюзив! Ти чудова майстриня, Юлю! Одержуй першу нагороду. Артем достає з кишені цукерку й протягує хусточку та цукерку Юлі. Юля. Спасибі, Артемка. Я давно помітила: ти завжди щедрий на добрі слова! Артем. Так це ж так приємно – говорити, чи робити щось гарне іншим! Юля. Якби ж усі дівчатка й хлопчики так само вважили! На сцені з’являється Інна. Вона крокує до лави, де сидять Артем і Юля, раптом спотикається й падає. Інна. А-а-а! Юля й Артем кидаються на допомогу: підіймають Інну, усаджують її на лавку. В Інни на очах сльози. Інна. Ой-ойічки! Так боляче! Колінку вдарила! Ой, пече е-е-е! Юля (співчуваючи). Ну, Інночка, миленька, не плач! Зараз... ми щось зробимо... О! Треба туго перев'язати колінку, і вона вмить перестане боліти! Інна. А чим? Чим перев'яжемо? А-а-а, пече! Юля. А ..., а от цією моєю хусточкою... Артем, перев'яжи. Артем починає перев’язувати Іннину колінку. А тим часом з’являється Максим і поодаль спостерігає за діями друзів. Артем. Так не буде туго? Інна. Ні, кажись ... Біль справді … утихає! Дивно... Може це через твою гарненьку хусточку, Юля, вона така красива! Юля. Слава Богові, тобі полегшало. Дарю її тобі. Інна. Дариш мені цю хусточку? І тобі зовсім, зовсім не жаль? Юля. Ну, може трішечки. А більше мені хочеться тебе утішити! Інна. Спасибі, Юлечко! Ти така щедра! Юля. Просто завжди приємно допомогти іншому. Максим (без морозива) підходить до друзів. Максим. Щось ви отут розбазікалися: як здорово бути щедрим! Як це чудово! Як приємно! Звичайно, приємно, якщо до тебе всі так! Ха-ха! А скажіть ще, що віддавати комусь своє «кровне» - просто щастя! Артем. Ой, Максим! Молодець, що повернувся! Можу відповісти тобі мудрими словами: «Більше щастя - давати, чим одержувати!» Максим. Який мудрець вишукався! Юля. Я теж знаю цю премудрість! Інна. І я знаю, від бабусі! Вона каже, так біблійна мудрість учить. Максим. Ну, припустимо, я повірив. Хто ж від щастя відмовиться? А як бути щедрим, якщо в тебе нічогісінько немає! Максим крутить перед дітьми порожніми руками, потім вивертає й показує всім і глядачам теж) порожні кишені. Пауза. Максим. Ну, що? Мовчите? Ага! Задачка! Невеличка пауза. Артем (розмірковуючи). Може бути ...слово «давати» ...тут означає не тільки дати що-небудь із рук у руки? «Давати», можна, наприклад, промовляючи комусь добрі слова, чи когось утішаючи, чи виявляючи співчуття, я так гадаю... Юля. Авжеж! Так воно і є! «Давати» - це й - завжди поважно, сердечно ставитися до стареньких, а молодших - ніколи не ображати! Інна. І допомагати мамці поратися по дому - те ж буде щедрість, правда ж? Артем. Так, Так! Той і виходить: будь-яка добра справа, що ми зробили іншому, і є - щедрість! Я правий? Юля й Інна. Правий! Правий! Артем. Ти, Максим, спробуй і переконаєшся: бути щедрим - навіть дуже приємно! Юля. А все, що приємно, нас робить щасливими! Максим (роздумливо). Спробую повірити вам, друзі! (Рішучо). І спробую зараз же! Моя бабуня сьогодні жде гостей. Казала, тому діл удома - ціла гора! Побіжу допоможу їй на кухні. Побачимось пізніше! Артем, Юля, Інна. Приємної тобі щедрості! Ведучий (до залу). Гадаємо, дуже вірно вирішили друзі: щедрість – це коли ми робимо добро іншим, коли співчуваємо, ділимось теплом свого серця, коли допомагаємо дечим і таке інше. А наша щедрість нам же і несе радість! Артем. Юля, Інна й Максим приєднуються до ведучого. Максим (глядачам). Я в цьому вже переконався! Бажаю й вам побільше таких радощів! Артем. І це не дивно! Бо Сам Ісус Христос навчав: Усі актори (разом). „Блаженніше давати, ніж брати”. Інна. Будьте здорові, друзі! Юля. До нових зустрічей у нашому театрі! Усі актори. До побачення! Актори розкланюються.
| |
| Переглядів: 1843 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |