Каталог статей

Продовження

Ти мені подобаєшся (20— 25 хвилин)

Мета: сприяти розвитку дружніх стосунків між дітьми, формувати навички відкрито ви­являти власні емоції.

Матеріали: клубок кольорових шерстяних ниток.

Хід гри: дітям пропонується сісти в коло. Ведучий пояснює умови гри. Він обмотує один раз руку ниткою і перекочує клубок до будь-кого з дітей. Передаючи клубок, він повинен цій дитині сказати фразу, яка починається словами: «Василю! Ти мені подо­баєшся, бо...» (Наприклад: «Васи­лю! Ти мені подобаєшся, бо ти мені допоміг підготувати кімнату до проведення гри»). Після того, як дитина вислухала слова, звер­нені до неї, вона обмотує один раз свою долоню ниткою і пере­дає клубок далі. Коли клубок буде в руках іншої дитини, той, хто передав його, повинен сказати: «Оксано! Ти мені подобаєшся, бо...». Гра продовжується доти, доки всі діти не отримають клу­бок і не почують про себе слів: «Ти мені подобаєшся, бо...». Кож­на дитина повинна запам'ятати, що їй сказали інші.

Поясніть дітям, що вони мо­жуть говорити про те, чим пораду­вав його товариш (товаришка) по загону, що їм у ньому (ній) подо­бається, за що хотіли б йому (їй) подякувати. Адже в кожному є щось, що варте симпатії і поваги.

Передаючи клубок один одно­му, діти плетуть своєрідне «павутин­ня», яке символізує зв'язок усіх членів групи. Коли клубок виявив­ся у руках останньої дитини, вона починає змотувати його у зворот­ному напрямку. При цьому кожна дитина змотує свою частину нитки на клубок і повторює ті слова, які їй сказав той, хто давав клубок, після чого повертає клубок назад.

Аналіз гри:

—   Чи легко тобі говорити приємні слова іншим дітям?

—   Хтось із членів загону гово­рив тобі щось приємне до цієї гри?

—   Чи достатньо дружний наш загін?

—   Як ти вважаєш, чому кожна дитина має відчувати повагу до себе з боку інших?

—   Що тебе здивувало у цій грі?

—   Чи сподобалося тобі чути приємні слова від інших?

Мета: формувати довірливі сто­сунки всередині групи, допитливість дітей, інтерес один до одного.

Матеріали: маленький дзвіно­чок для кожної другої дитини, пов'язка для очей; у кімнаті має бути багато цікавих об'єктів, до яких можна доторкнутися.

Хід гри: дітям пропонується поділитися на пари. Один із двох учасників одягає пов'язку на очі так, щоб нічого не бачити: він ви­конуватиме роль «незрячого». Інший учасник отримує роль «по­водиря», який повинен провести «незрячого» приміщенням так, щоб той почувався спокійно і впев­нено. Час від часу «поводир» зупи­нятиметься, щоб його товариш міг доторкнутися до різних речей: ве­ликих і маленьких, гладеньких і шорстких. При цьому не можна нічого говорити. Через п'ять хвилин дорослий ведучий калатає у дзвіночок і «незрячий» з «поводи­рем» міняються ролями. А ще п'ять хвилин потому дорослий зно­ву дзвонить у дзвіночок і всі діти повертаються на свої місця, після чого обговорюються відчуття, отримані в ході виконання ролей. Аналіз гри:

–      Як ти почував себе, будучи «незрячим»?

–      Як поводив себе твій «пово­дир»?

–      Чи знав ти увесь час, де зна­ходишся?

–      Чи знайшов ти щось цікаве, до чого із задоволенням доторк­нувся, понюхав, послухав?

–      Як ти почував себе у ролі «поводиря»?

–      Чи прагнув ти привести сво­го партнера до тих місць, де йому точно сподобалось би?

–      Що ти робив, щоб викликати та укріпити довіру у свого партнера?

–      Коли тобі було краще: коли вів сам чи коли вели тебе?

Мета: формувати уміння дітей працювати в команді.

Матеріали: кожній парі дітей дати аркуш паперу формату АЗ, один фломастер. Для супроводу може використовуватися музика, яка відповідає смаку й уподобан­ням дітей.

Хід гри: дітям пропонується поді­литися на пари і сісти за стіл по­руч. У цій грі партнерам заборо­няється розмовляти. Кожна пара має намалювати на аркуші карти­ну. Діти не можуть домовлятися заздалегідь про те, що малювати­муть. Обидва учасники гри мають тримати один фломастер у руці, не випускаючи його ні на мить, і ма­лювати ним одночасно. Діти мають зрозуміти бажання одне одного без слів. Вони можуть час від часу по­глядати один на одного, щоб зро­зуміти почуття і думки іншого. Час для малювання 3—4 хв.

Як тільки діти починають ма­лювати, вмикається музика, потім музика стихає і діти показують намальовані ними зображення.

Аналіз гри:

      – Чи важко було вам малюва­ти не розмовляючи?

–      Чи дійшли ви згоди у ході малювання?

–      Які відчуття були у вас, коли ви не розуміли бажань іншого?

Мета: формувати навички відкритого висловлення власних почуттів, сприйняття різноман­ітних думок і точок зору, тер­пимість щодо поглядів інших людей.

Матеріали: різнокольорові фломастери для кожної дитини, 6 аркушів ватману з відповідними написами на кожному з них: Що я люблю? Що я хочу знати? Чого я хочу навчитися? Чарівні миті... Що мене лякає? Що для мене є найбільш захоплюючим?

Хід гри: дітям пропонується поділитися на групи по шість осіб. Кожна група збирається навколо одного столу і працює над своїм завданням. Кожній групі розда­ються аркуші з написами і про­тягом 5 хв. діти фломастерами за­писують свої думки і відповіді на поставлені запитання. Думки слід викладатися коротко і чітко. Че­рез п'ять хвилин група передає свій аркуш іншій групі (тій, кот­ра справа від них) і бере наступ­ний аркуш у сусідньої групи (тієї, що зліва).

Діти мають можливість прочи­тати те, що написали представни­ки іншої групи, а потім допису­ють те, що вони думають стосов­но написаного. Знову всі пишуть одночасно упродовж 5-ти хвилин.

Процедура продовжується до того часу, поки кожна група не висловить свою точку зору з усіх шести питань. Коли кожна група отримає свій аркуш назад, діти мають зробити короткий аналіз написаного, звернувши увагу на те, чим схожі й відмінні записи різних груп. Далі кожна група ділиться своїми висновками і за­уваженнями.

Аналіз гри:

–      Яка тема виявилася для тебе найцікавішою?

–      На яку тему відповіді були найбільш різноманітними?

–      Як складалися стосунки в групі?

–      Чи написав ти щось таке, що має для тебе важливе значен­ня?

–      Яка думка сподобалася тобі найбільше?

–      Якої думки ти не зрозумів?

–      Що тобі більше сподобало­ся: викладати власні думки чи чи­тати думки інших?

На жаль, межі статті не дають змоги розкрити всього багатства й різноманіття ігор, які можна запропонувати для здійснення виховної роботи з дітьми. Ми спробували окреслити лише деякі аспекти педагогічної діяльності, які відповідають вимогам і потре­бам сучасних дітей. Важливо па­м'ятати, що місія педагога поля­гає не тільки в організації та кон­тролюванні дітей, а й у допомозі, формуванні віри дитини у власні сили.