Каталог статей

                                                         Періоди духовного розвитку дитини
 

Наше дитинство і стосунки в сім’ї можуть бути як причиною серйозних проблем,так і основною опорою та джерелом ресурсів в дорослому житті. Ось чому так важливо знати особливості різних періодів духовного розвитку дитини, щоб попередити можливі помилки і виправити уже здійснені.
Розвиток дитини є не що інше, як постійний перехід від однієї вікової сходинки до іншої,
пов’язаний із зміною в структурі особистості дитини.
Давайте розглянемо розвиток рослинного організму, припустимо, пшениці. Пшениця має певні фази
розвитку. Причому, скільки б років не пройшло, зерно проходить одні і ті ж фази розвитку. Це
природно і закономірно. Якщо розглянути тварину, припустимося собаку, то і вона проходить певні
етапи становлення - фізіологічні, психологічні. Закладені в природу, вони забезпечують повноту
підготовки зрілого собачого життя. Таким же чином і природа людини має внутрішню програму
становлення. Без цієї програми підготовка до дорослого життя пішла б невірно.
Духовний розвиток і становлення людини також має свої закономірності. З точки зору християнсько-
орієнтованої педагогіки і психології духовний розвиток є найбільш значущим. Моральне становлення
дитини відбувається перш за все в сім'ї. Школа може стати в цій справі великою підмогою, але їй не під
силу узяти на себе виховання у всій повноті.
Становлення дитини починається з моменту зачаття, практично вже з того часу дитина готується до
дорослого життя.
Дитинство можна фундаментально розділити на два підцикли. Перший - від зачаття до 12 років.
Другий - від 12 до 24 років. Цикл в 24 роки потім повторюється кілька разів до самої смерті людини.
Ми зупинимося на першому 12-річному підциклі.
На дитину впливають насамперед, батьки – їхній духовний, душевний і фізичний рівень розвитку.
Також впливають на майбутню, тільки-но зачату дитину, всі інші родичі. Так в цей перший період від
зачаття до народження дитина внутрішнім, духовним зором запам’ятовує душевний стан матері, її
ставлення до найближчих родичів – чоловіка, батьків, інших дітей, родичів. Дитина запам’ятовує стан
душі матері. Буває так, що мама впадає в стан душевного дискомфорту, безсилля, відчаю, зривається в
образу, роздратування, гнів. Цей стан запам’ятовує дитина. Після народження такі діти легко
піддаються істериці, злобі, у дитини немає душевних сил бути в гарному настрої. Як наслідок, у віці
19 років можуть бути психічні розлади, які іноді закінчуються спробою самогубства. Тож, слід
запам’ятати, що дитина може зафіксувати повноту материнського спокою, душевну силу, або душевну
убогість. Це і є той резерв душевних сил, які потім будуть підтримувати людину до самої смерті в діях
правди, добра, в істинній любові до людей і до себе.
Другий період триває від народження до трьох років. Дитина душевним поглядом запам’ятовує
зовнішній малюнок поведінки батьків і їх душевні стани, схоплює їхні способи спілкування, чоловічий
і жіночий підхід у ставленні до світу. Це «фотографування» не усвідомлюється. Лише потім
проявляється як спосіб діяльності у власному шлюбі.
Дитина в цьому віці запам’ятовує не стільки зовнішню поведінку, скільки внутрішній стан душі
дорослих. Багато матерів помічають, що діти на одних дорослих реагують плачем, деколи, навіть
перебуваючи в іншій кімнаті, заливаються плачем і не можуть заспокоїтися до тих пір, поки чужа
людина не піде з будинку, до інших тягнуться, хоча і бачать їх вперше.
Особливо важливим в цей період є те, що дитина дуже гостро відчуває батьківську мудрість. Тому
з батьком спілкується більш охоче, ніж з іншими членами родини. На жаль, в наші часи діти мають
нагоду відображати чоловічий спосіб поведінки в дуже обмежених діях батька: в читанні газет,
перегляді телепередач, стосунках з близькими. Нерідко поведінка батька укладається в дві дії: прийшов
– пішов. Нічого дивного, якщо таким же батьком буде і цей хлопчик, коли виросте і створить сім'ю. Якщо
це не взяти до уваги, то потім буде важко зрозуміти, що відбувається з сином, коли він, ставши
батьком, провокує в своїй сім'ї сварки і чому він, все правильно усвідомлюючи розумом, не може
справитися з собою.
Третій період – тілесний розвиток. Триває від 3 до 5 років. Запам’ятавши у попередньому періоді
як потрібно спілкуватися з оточуючими, у цьому віці за допомогою активного спілкування дитина
розуміє сенс життя дорослих. Недаремно, саме в цьому віці вони грають в дорослі ігри: доньки-матері,
продавців-покупців, будівельників. Під час гри відбувається відображення сенсу дорослого життя.
Діти грають в дорослих і відображають смисл дорослих вчинків, дорослих дій. На жаль, в дитячих
іграх все менше проявляються споконвічні смисли, а натомість за допомогою гри йде закріплення
жорстокості, істеричності, імпульсивності. Якщо в цьому віці не будуть закріплені і опрацьовані
смисли дорослих, то у 12- 16 років діти не будуть здатні замислитись над сенсом життя. Це буде для
них чимось надуманим і не цікавим.
Наступний період від 5 до 7 років – етап виховання духу, час слухняності. У даний період любов
до дітей має виявлятися в суворості. Це створює межі належного, дозволеного і недозволеного, надає
дітям почуття захищеності й любові. Діти усвідомлюють, відчувають наявність цих рамок і своєю
поведінкою ніби перевіряють їхню необхідність. Воля дитини також шукає межі дозволеного, і
навчається вибору совісного, духовного через слухняність батькам. Слухняність буває праведною і
неправедною. Якщо слухняність зі страху – це буває, коли строгість батьків супроводжується
роздратуванням, гнівом, істерикою, або заради похвали, бажання щось мати – така слухняність є
неправедною. Також нестримана похвала породжує слухняність із бажання догодити тому, хто
хвалить. Праведна слухняність народжується із почуття любові до батьків. Люблю, тому і слухаюсь.
Значущим в цей період є формування трудової діяльності, здібності до праці. У тому випадку, коли
дитина 2/3 вільного часу знаходиться в справжній трудовій дії, яка полягає в умінні відчути потреби
іншого, відгукнутися на це, то в душі відображається здатність трудитися, і людина вже на все життя
має постійний потяг до праці. Тому в цьому віці дітей потрібно спонукати до праці, причому до такої
праці, яка пов’язана безпосередньо з результатом, Там же, де діти в цей період в неробстві, тобто в
безтурботній радості, в перегляданні телевізійних передач і інших розвагах, у тому числі в роботі за
здібностями, а не за потребою, в підлітковому віці, і в дорослому житті будуть вести пошуки легкого
життя, повного розваг. Тому нинішні «телевізійні діти» в підлітковому віці із задоволенням годинами
активно слухають магнітофонні записи і через силу відгукуються на потребу.
З семи до десяти років починається період навчальної діяльності. Цей період можна назвати
навчальним періодом. Недаремно в цей час вчитель, який навчає дітей, стає найбільш авторитетною
людиною. Є ще одна характерна особливість: діти, які з радістю пройшли навчання в початковій
школі, все життя будуть здатні вчитися. Навіть в віці 70 років такі люди можуть взяти в руки
підручник, щоб дізнатись щось нове. Якщо ж станеться так, що дитина в першому класі втратила
інтерес до навчання, то вже в 8-му класі вона вчитись не буде. Якщо в 2-му, то в 9-му класі дитина
відставатиме в навчанні, і зовсім відмовиться вчитись. Якщо в 3-му класі втратить інтерес до
навчання, то відповідно в 10-му дитина перестане вчитись. Отже, на вчителях початкової школи
лежить велика відповідальність, вони, крім професійних якостей, повинні мати витончене почуття
моральності і мудрість. Зазвичай ці якості притаманні людям зрілого віку. Можливо, недаремно у
багатьох народів, дітей молодшого віку навчали поважні і мудрі старці, а вже потім – зрілі воїни.
В шостий період цього кола з 10 до 12 років, відбувається активізація всіх здібностей. У дітей
активізуються організаторські, технічні, ораторські, музичні, хореографічні та інші здібності. Нерідко
діти хапаються за декілька справ одночасно. Це нормальне явище, тому що здібності пробуджуються –
дитина хоче все спробувати. Цей період умовно можна назвати періодом трудових дій, а саме –
засвоєння етапів трудової дії (початок, середина і завершення трудової дії) і відображення або
помилкової, або істинної трудової дії. Побудова помилкової трудової дії складається з мрій і планів,
власне трудової дії, успіху. Справжня трудова дія полягає в умінні відчути потреби іншого,
відгукнутися на це у радості й подяці тому, хто працював.
Тож не дивно, що в 5-7 класах діти не бажають вчитись, тому що це не властиво їхній природі. У
результаті між дорослими і дітьми починаються непорозуміння, конфлікти. Особливістю цього віку
також є те, що авторитет дорослих падає до нуля, а авторитет однолітків стає дуже вагомим.
Отже, ми розглянули перший підцикл становлення дитини (до 12 років), коли її душевний зір
відкритий і відбиває стан дорослих, які щось роблять при дітях. У наступний другий підцикл, з 12 до
24 років, роки самостійної дії, усе, що запам’яталося, виявлятиметься чіткіше у зворотній
послідовності. Дитина на власному досвіді перевіряє і стверджується в тому, що запам’ятала.
Запам’ятовує дитина, насамперед, те, що бачить у своїй родині. Якщо в родині батьки поважають один
одного, якщо панує атмосфера турботи, любові і взаєморозуміння, то й діти відчувають інших людей,
їхні потреби. Якщо цього немає, якщо батьки самостверджуються один перед одним, то діти це
запам’ятовують, а потім виявляють власні бажання та примхи, самостверджуються, порушуючи
загальноприйняті норми поведінки.
 

Підготувала Світлана Левчук методист-психолог Сквирського РМК