Каталог статей

Які очі бачать Бога

У нас із братом своя кімната. В ній ми спимо, робимо уроки, читаємо, розмовляємо. Зараз канікули, і уроків робити не потрібно, але Гена все одно кожного вечора сідає за письмовий стіл і малює. Потім на великий картон він наклеює малюнки: храми, будинки, дерева. У нього виходить справжній монастир.

Коли брат малює та клеїть, мені сумно, тому що в цей час він мовчить, а я більше за все люблю слухати й розмовляти. Мама каже, щоб я більше читав, доки Гена займається, але ж читати мені не подобається. В книжках розповідають все дуже повільно, так повільно, що я просто втомлююсь, доки дочитаю до якогось цікавого місця. Інша справа, коли розповідає Гена або мама, тоді все цікаво з самого початку, навіть про природу або про переживання.

Ще я люблю розмовляти з татом. Тато так цікаво пояснює, що ні в якій книжці так не пояснюється. Нещодавно Гена у нього запитав:

— Якщо Бог існує скрізь, значить Він є у всьому Всесвіті? І немає жодного місця, де Його немає? А як же там, де багато гріха? Там є Бог?

Гена у нас такий, він про все розпитує, розмірковує. Все йому потрібно. Він татові й мамі безперервно ставить різні запитання. І тоді — запитав про Всесвіт і чекає відповіді. А тато нічого не відповів, тільки взяв Барсика з дивана і повів нас обох до комори. Зайшли ми туди, тато закрив двері й вимкнув світло.

— Чи бачите ви що-небудь? — запитав він нас.

А чого питати, коли й так зрозуміло, що нічого не видно. Сама темрява.

— Ні, — відповіли ми, — нічого не видно. Навіть один одного не бачимо.

— Це тому, що немає світла, — говорить Гена. — Без світла ніколи нічого не можна побачити.

— А кота бачите? — знову запитує татко. — Подивіться уважніше.

— Як же ми можемо побачити кота, якщо я не бачу навіть свого пальця, — відізвався з темряви Гена.

— Ой! Ой! Бачу! Барсика бачу, — несподівано закричав він. — Бачу Барсика! Він сидить на сходах нагорі! Санько, дивись! Дивись угору!

Тут і я побачив два ока, жовті такі, зовсім поруч від мене. Правда, Барсик від цього крику тут же зник. Але ж я встиг роздивитися його жовті очі.

— Ну що, бачив? — запитав тато. Відкрив двері і випустив нас.

— Знаєте, чому в кота очі в темряві світяться? — питає. — Може, у нього там ліхтарики?

— Ні, не ліхтарі. Просто у кота очі такі — вони відбивають світло, що розсіяне в темряві, — сказав Гена. Він у нас дуже розумний.

— Так у коморі світла не було, — посміхнувся тато.

— Не було, — сказав Гена, — але якась кількість світла все ж таки була. Якщо коту в очі потрапила.

Тато обійняв Гену й сказав:

— Правильно. Якась кількість була. Це ми його не бачимо. Так налаштовані наші очі, що ми не бачимо світло, коли його мало. Але ж світло є скрізь.

Потім тато помовчав і додав.

— Бог, подібно до світла, є скрізь. Але не скрізь Його можна одразу побачити. Для цього треба особливими очами дивитися.

— Як у Барсика? — це я таку дурницю запитав.

— Ні, не як у Барсика, а як у царя Давида, — відповів тато. — Це була свята праведна людина, яка виконувала Заповіді Божі. І з часом його серце і розум очистилися від зла і він сказав…

І тут тато промовив дуже гарні слова, я їх потім навіть записав і на поличку за скло цей листочок поставив, щоб не забути. Я їх і зараз можу вам прочитати: «Якщо здіймуся на небо, Ти є там, якщо зійду у темряву землі, і там Ти є!

Мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота, як світло!» Тобто це означає, що Бог є скрізь.

І якщо хтось бажає сховатися від нього, то не сховається, а якщо хтось вважає, що Його немає, то теж даремно. Тому що Він є. Просто Його не усякими очима можна побачити.

Тепер ви розумієте, чому мені так цікаво слухати батька?

С. Ніколаєв

http://shkoladobra-edu.org.ua/