Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Стадії та умови розвитку критичного мислення

Стадії та умови розвитку критичного мислення
 

Найважливішою умовою для розвитку критичного мислення є створення проблемних ситуацій під час навчання. На необхідності розв’язувати проблеми наголошували Дж. Дьюї, М. Ліпман, Д. Клустер, Д. Халперн, Ф. Станкато та інші дослідники. Суперечлива ситуація є пусковим механізмом критичного розмірковування, а розв’язування проблем забезпечує опанування принципів, стратегій та процедур критичного мислення. Потреба у критичному мисленні виникає тоді, коли ми стикаємося із складними ситуаціями вибору, які вимагають ретельного обмірковування та оцінювання.
Характерною особливістю цього типу мислення є те, що процес міркування нестандартний, нешаблонний, відсутній готовий взірець розв’язку. Проблемність забезпечує внутрішню мотивацію навчальної діяльності учнів; спонукає вчителя ознайомити школярів із правилами критичного мислення; потребує використання проблемних методів навчання та інтерактивних занять; а також орієнтує на письмове викладення розв’язків задач та організацію осмислення цих розв’язків. А це означає, що наслідком навчання через критичне мислення виступають особистісні зміни учнів, тобто їхній розвиток: вони перебудовують свій досвід, здобувають нові знання та способи розв’язування проблемних задач.
Для того, аби мислення перетворилося на усвідомлений, самостійний, рефлексивний, цілеспрямований, обґрунтований, контрольований та самоорганізований процес, необхідна наявність комплексу чинників:
1) цілі навчання (мотивація) – створення проблемної ситуації;
2) засіб навчання, який містить правила критичного розмірковування;
3) зміст навчання , поданий системою проблемних задач, що поступово ускладнюються;
4) метод навчання, який передбачає систематичне створення для учнів ситуацію вибору;
5) форма навчання, яка забезпечує діалог у процесі розв’язування ситуацій вибору;
6) метод контролю, що передбачає письмові завдання та наступну групову та індивідуальну рефлексію (аналіз і критику, самоаналіз і самокритику);
7) стиль навчання, який надає учню право на помилку, моделює ситуації виправлення помилок.
Основне призначення критичного мислення – це розв’язання проблеми (утруднення), а головним призначенням критичного мислення є судження. Висунення гіпотез - це одне з ключових умінь в критичному розмірковуванні, оскільки наявність проблеми передбачає формулювання припущень щодо її розв’язку. Психологічно критичне мислення покоїться на прагненні до творчого пошуку, жадобі до знань.
До операційного блоку критичного мислення належать наступні процедури:
- усвідомлювати проблему, діалектичний зв’язок між суперечностями;
- доводити – добирати прийнятні, відповідні та несуперечливі докази;
- знаходити контраргументи;
- помічати факти, що суперечать власній думці;
- обґрунтовувати;
- оцінювати – співвідносити об’єкт дослідження з певною системою цінностей (існуюче з незалежним);
- вибирати одну із багатьох альтернатив;
- усвідомлювати обмеження, що накладаються на висновок (істинність висновку за певних умов);
- використовувати різні критерії та контексти;
- спростовувати;
- узагальнювати;
- висувати гіпотези.
До шести ключових елементів критичного мислення належать:
- уміння мислити, яке передбачає володіння певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації;
- відповідальність передбачає, що людина, звертаючись до інших, усвідомлює обов’язок надавати слухачам чи читачам докази та приклади відповідно до прийняття стандартів. Або, якщо ці стандарти її не влаштовують, піддавати їх сумнівну за допомогою переконливої аргументації. Вона готова до того, що надані докази будуть предметом розгляду фахівців у цій галузі й їхні судження треба буде враховувати в подальшому;
- формулювання самостійних суджень як продукту критичного мислення означає, що воно спрямоване на творчу мовленнєву діяльність, а не на репродуктивне мислення, що базується на жорстких алгоритмах і стереотипах. Творчий підхід є необхідним у ситуаціях порівняння різних суджень і визначення альтернатив на основі врахування пріоритетів, чинників, що обумовлюють істинність і вірогідність інформації в цілому і висловлених суджень зокрема;
- критерії, до яких апелює, на які спирається критичне мислення. Критерії - це положення, які бере до уваги критично мисляча людина, оцінюючи ідеї в процесі їх аналізу чи критики. М. Ліпман вважає такими критеріями, наприклад, стандарти, закони, правила, обстеження. Норми, принципи, передбачення, ідеали, мету, наміри, результати перевірки, експериментальні дані тощо. Критично мисляча людина має чітко уявляти структуру власної аргументації. А її міркування, суттєві для конкретного дослідження, мають бути доступними для аудиторії. Проте критерії не можуть бути абсолютизованими, в процесі критичного мислення вони піддаються сумніву, зміні або навіть зміні на інші;
- самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення як метод, звернений на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення. Мисляча людина постійно піддає власні мовленнєві процеси рефлексії, використовуючи при цьому суттєві критерії та процедурні норми;
- використання загальних критеріїв не виключає уваги та чуйності до контексту. Адже загальні критерії мають обов’язково перевірятися на відповідність і на можливість зміни в кожному конкретному випадку. Критично мисляча людина розуміє критерії в зв’язку із контекстом їх використання та допускає інші альтернативи, що відповідають ситуації.
Усе зазначене потребує врахування ще й того, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії, зокрема між тими, хто навчається, в яких висуваються критерії, ідентифікуються й обговорюються контексти, а мовленнєвий процес у цілому піддається оцінюванню.
Таким чином, сьогодні можна виділити основний підхід у навчанні учнів критично мислити – через відповідну організацію педагогічного процесу будь-якого з навчальних предметів, використовуючи технології критичного мислення в традиційні шкільні дисципліни.



Джерело: http://Софій Н. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне підґрунтя та методика використання. – К.: Проект «Рівн
Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: (24.10.2017) | Автор: Ніщик Тетяна Петрівна E
Переглядів: 1427 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!