Каталог статей

           ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ - ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ТА ЙОГО МОВЛЕННЯ

Одним із найважливіших завдань сучасної школи є формування творчої, мислячої особистості. Головною метою школи, як зазначено в Концепції загальної середньої освіти, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та таких індивідуальних здібностей особистості, які забезпечать їй досягнення життєвого успіху. Тому зараз все більше уваги приділяється питанням творчого розвитку дітей, де головним завданням виступає розвиток їх творчих здібностей. У молодшому шкільному віці важлива роль належить самовираженню дітей через власну художньо-творчу діяльність. Враховуючи психофізіологічні особливості школярів цього віку - необхідно залучати їх до творчої діяльності в музичному, образотворчому, театральному та інших видах мистецтва.

Гуманізація освіти – актуальна проблема сьогодення. Відомо, тільки вчитель – може виховати творчу людину. Традиційні уроки, як основна форма навчання, не сприяють задоволенню потреб у самовираженні, самореалізації учня. Тому навчально-виховний процес постійно удосконалюється введенням нових технологій, методів, прийомів навчання.

Вміє вчити той – хто вчить цікаво. За основу спілкування з дітьми беру доброзичливість і щирість, принциповість і відповідальність, бо саме від цього залежить, чи стане педагог для дитини близькою людиною.

І завдяки великому терпінню та надзвичайно великій любові до них, дітей, мені все ж таки вдається встановити з дітьми гарні, доброзичливі стосунки, створити колектив однодумців, другу домівку, спрямувати процес навчання так, щоб дітям було цікаво вчитися, самостійно набувати знання і радіти своїм відкриттям.

Це тішить і радує, це зігріває і надихає, це дає поштовх до життя, до творчості. Бо кожне слово, яке вимовляє людина,може когось образити, а може підтримати. Може бути сказане з ласкою, а може – зі злістю чи ненавистю.

Добре слово йде до інших людей і дарує їм радість. Зле слово повертається до того, хто його сказав з ще більшим злом. Цьому і вчу послідовно і наполегливо своїх учнів.

Звичайно, є такі діти, спілкуватися з якими – одне задоволення. Але, сьогодні, не всіх можна зарахувати до цієї категорії. Майже в кожному класі є хоча б одна дитина, а іноді і група дітей, з ознаками агресивної поведінки.

Цю забіякувату грубу дитину важко прийняти такою, якою вона є, а ще складніше зрозуміти. Адже дитяча агресивність – це насамперед відображення внутрішнього неблагополуччя,незадоволення, сімейних негараздів та конфліктів,дитина почувається нікому не потрібною. Таких, на превеликий жаль, з приходом до школи, досить високий відсоток.

Я намагаюсь бачити дитину не тільки такою, якою вона є,а й такою, якою вона може стати за сприятливих для її розвитку умов. І ці умови намагаюсь створити.

Широке використання театрально – ігрових методів навчання дає змогу не залишити поза увагою жодної дитини, дбаючи про її природні здібності,розвивати інтелектуально – емоційний рівень дітей, знизити рівень закомплексованості учнів,навчити культурі мовленнєвого спілкування, виховувати навички навички культурно - експресивного виявлення емоцій і почуттів, розвивати у дітей вміння застосовувати нові здобуті знання на практиці, реалізувати завдання національного виховання. Діти вчаться працювати самостійно, виявляти ініціатив, легко уживатися з іншими, засвоювати нові знання за власним бажанням і залюбки, приймати рішення, розкривати свої творчі здібності, відчувати себе впевненою і обізнаною особистістю, взаємозбагачувати один одного, жити серед краси довкілля, відчувати радість успіху.

Тому, працюючи з молодшими школярами прагну так організувати навчальний процес, щоб він був цікавим, щоб кожен учень відчув силу успіху. Вважаю, що успіх у праці це найголовніша умова становлення особистості дитини. Самий незначний успіх стараюся підтримати, похвалити, підбадьорити. Якщо дитина зробила найменший крок уперед і відчула успіх, задоволення, у неї обов’язково з’явиться бажання вчитися і досягти кращих результатів.

У своїй роботі я дійшла висновку, що разом з іншими методами, формами роботи, театралізація є дієвим засобом розвитку особистості школяра, його мовлення. Вміле використання лялькового театру,п’єс, вистав,інсценізацій надає велику допомогу у щоденній роботі учителя та вихователя початкових класів у розумовому, моральному, естетичному вихованні учнів початкових класів.

У молодших школярів формується відношення до навколишнього середовища, людей, формується характер, інтереси. Саме тому в цьому віці дуже корисно показувати дітям приклади дружби,  доброти, правдивості, працелюбства. Засобами театралізації, в п’єсах, сценках в  доступній формі розкриваються теми дружби і взаємодопомоги. В багатьох творах, на різноманітному матеріалі, близькому розумінню дітей, показується працелюбство, бажання допомогти друзям. У той же час ледарі, зазнайки, неумійки висміюються, їх поведінка викликає у дітей негативне відношення.

Діти дуже швидко включаються у виставу : відповідають на питання ляльок, виконують їх доручення, дають поради, попереджують про небезпеку, надають допомогу героям вистави.

Незвичайність видовища захоплює їх і переносить в казковий цікавий світ. Ляльковий театр, вистави, п’єси приносять молодшим школярам велику радість і задоволення. Хай це буде маленька казочка, невеличка сценка, театр дитячих ляльок, вони дадуть змогу дитині реалізуватись, показати свої акторські здібності, розвивати уяву, мислення, мовлення. Театралізація розвиває у дітей художні здібності, вчить розуміти та переживати зміст літературних творів.    Інсценізація твору, на уроці читання, дає змогу краще опрацювати його охарактеризувати головних героїв, словесно змалювати ті чи інші події, персонажів твору. Робота над виставою казки, дає можливість уявити дітям головних героїв, охарактеризувати їх, зробити свої висновки, показати своє бачення цієї казки, її героїв.

Таким чином, театралізована діяльність дозволяє кожній дитині проявити власну активність, повністю розкрити приховані емоційні можливості, розкріпачити рухи, підвищити самооцінку, покращити пам`ять, збагатити словниковий запас, тобто виховати інтелектуально та духовно розвинену особистість. Але це можливо лише за тієї умови, якщо звертатись до театралізації систематично, не лише в позаурочний час, а також безпосередньо під час навчального процесу. Адже театралізація – це та сама гра через яку дитина має змогу пізнавати світ, «приміряючи» на себе різні ролі.

Діти засобами театралізації входять у світ рідної мови. Перед учнем наче відчиняється вікно у навколишній світ, вони ніби вперше бачать сотні речей, їх залежностей, відносин. Юні актори розвивають свої художні здібності, творчу активність, національну свідомість, вдосконалюють навички виразного читання. Розвивають свою пам'ять, розумові здібності, образне мислення і пізнавальні інтереси, дитячу фантазію, кмітливість.

Театрально – методичні прийоми дають можливість проникнути у прекрасний світ дитячої душі. Навіть відстаючі у навчанні учні, можуть проявити себе під час участі у театралізованому дійстві. Сховані за завісою вони повністю перевтілюються у свого героя, зникає скутість, сором’язливість, набуває інтонаційного забарвлення їх мовлення. Діти вчаться думати, розуміти те, що говорять, їхні відповіді стають невимушеними, не сухими. Учні самостійно придумують діалоги, інсценівки казок, пробують інсценізувати відомі їм твори.

Особливо корисною і цікавою є така справа під час проведення «театралізованих вечорів» у колі сім’ї. Батьки із задоволенням дивляться на шкільну сцену, де грають актори – їх маленькі хлопчики та дівчатка. Дорослі і горді за своїх дітей, адже і вони допомагали дітям: вчили з ними казочки, забавлянки, жарти, готували реквізит, шили костюми.

А скільки радості в дитячих очах, коли разом з ними на сцену виходять батьки, які беруть участь у проведенні театралізованого  родинного свята. Дорослі і діти є рівноправними учасниками театралізованого дійства, це створює атмосферу емоційного комфорту, як для дитини так і для дорослого.     Це можливо лише за умови діалогічно спілкування, розмов, дискусій, що веде до розвитку рівня культури спілкування. Завдяки підготовці до свят з елементами театралізації, діти удосконалюють мовленнєві уміння та навички, збагачують лексичний склад мови, підвищують граматичну узгодженість слів, збільшують обсяг зв’язних висловлювань монологічного характеру. Серед дітей панує атмосфера емоційного піднесення, кожна дитина хоче якнайкраще виступити, зіграти свою роль.

Тому я переконана, що в роботі учителя початкових класів необхідним і важливим засобом розвитку особистості молодшого школяра, розвитку його творчих здібностей, мовлення, є театралізація.

Використана література

1. Артемова Л.В. Театр і гра. - К.:Томіріс, 2002. - 340 с.
2. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. - К.: Вінас, 1987. - 96 с.
3. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Початкова школа, 2002. - №№ 2, 3.
4. Розвивай свої здібності: Навчальний посібник для молодших школярів. - К.: Освіта, 1995. - 159 с.

Баглай Тетяна Олександрівна, вчитель початкових класівТальнівської загальноосвітньоїшколи І – ІІІ ступенів №2 Тальнівської районної ради Черкаської області