Каталог статей

Преподобний Герасим і Йорданський лев

Святий V сторіччя, преподобний Герасим, жив у монастирі в пустелі Йорданській. Одного разу преподобний молився в пустелі. Раптом він почув страшенний рев і побачив лева. Лев, кульгаючи, йшов до преподобного Герасима і, підійшовши, простягнув йому хвору лапу, що гноїлася. Святий побачив, що в лапі стирчала велика голка від колючки. Лев дивився на старого страждаючими очима.

— Що, друже, дуже боляче? — запитав старий. — Потерпи, зараз я допоможу тобі.

Він витягнув із лапи голку, очистив рану й перев’язав шматком тканини. Ласкаво погладивши звіра по косматій гриві, старий відпустив його.

Але лев не пішов. З того часу він став усюди ходити за преподобним, як учень за вчителем, і в усьому слухався.

У монастир, де жив преподобний Герасим, воду привозили з ріки Йордан на віслюку. Старий доручив левові охороняти віслюка, коли той пасеться на берегу річки. Лев зі старанням виконував цю роботу. Одного разу він заснув у тіні під пальмою. А в цей час повз нього проходив караван верблюдів. Хазяїн каравану побачив, що віслюка ніхто не стереже, і, подумавши, що віслюк заблукав, забрав його.

Коли лев повернувся додому без віслюка, Герасим сказав йому:

— Ти з’їв віслюка? Якщо так, тобі доведеться виконувати всю його роботу!

Лев винувато опустив голову.

З того часу лев старанно виконував свою нову роботу — носити до монастиря воду.

Через деякий час той самий караван повертався назад. З високого берега лев побачив свого віслюка й радісно кинувся йому назустріч. Купець, злякавшись лева, зупинив свій караван. Лев узяв вуздечку губами — так він робив і раніше — і привів віслюка до монастиря.

— Я помилково обвинуватив тебе. Ти чесна — тварина, і я даю тобі ім’я — Йордан.

Довго жив у монастирі лев Йордан. Коли преподобний Герасим став зовсім старим і помер, лев засумував, перестав їсти. Потім він ліг на могилу старого, заричав так, що задрижало повітря, й помер.

З того часу преподобного Герасима Йорданського на іконах часто зображають разом з левом

За О. Бодулан