Каталог статей

Загальнокультурна  компетентність

                     І як тільки день настане,

                 То тихенько до віконця

                     Ти підстав свою долоньку

                           Під промінчик ніжний сонця.

                      Прибери мерщій в кімнаті

                                Й чистим, вмитим за сніданком

              Привітайся до матусі:

                        - Рідна нене, з добрим ранком!

                       Потім радісним, привітним

                       Поспішай до трав, до квітів,

                      А щоб день минув не марно-

              З усіма поводься гарно!

         Вихована й невихована людина...Ми часто вживаємо ці слова щодо своїх знайомих, колег, друзів, людей, з якими доводиться спілкуватися. Незаперечно, що вихована людина притягує нас своєю поведінкою, умінням слухати і говорити, зовнішнім виглядом, ерудицією, душевністю й багатьма іншими якостями, які разом створюють приємне враження і викликають бажання спілкуватися з нею.

         Вихованість - це гармонія зовнішньої і внутрішньої культури; це не вроджена якість, а результат довготривалої праці, яка вимагає від дитини чималих душевних затрат. Ще в дошкільному віці діти починають усвідомлювати, що можна робити,  чого не можна, що добре, а що погано. У молодшому шкільному віці вони вже повинні чітко знати, які норми поведінки схвалюються, а які засуджуються. Для дітей цього віку має велике значення оцінювання дорослими поведінки людей, позитивний приклад, роз’яснення і переконання. Обов’язковими якостями вихованої людини є: тактовність, ввічливість з різноманітними її відтінками (коректність, чемність, люб’язність, делікатність), щирість, віра в людей.

         Як відзначають психологи, дітям молодшого шкільного віку важко оволодіти вміннями культури спілкування, зміст якої має різні відтінки у спілкуванні з батьками, ровесниками, старшими й молодшими. В її основі лежить доброзичливе ставлення до людей. Звичайно, більшу частину дня діти перебувають у колективі ровесників. І тому вчитель, вихователь, батьки повинні дбати, щоб школярі міцно засвоїли правила співжиття у колективі й виконували їх. Протягом багаторічної праці з дітьми молодшого шкільного віку я добре визначила зміст цих правил:

   1. Ти- хлопчик, сильніший за дівчаток, а це означає, що ти повинен допомагати, коли їм важко. Будь ввічливим у взаєминах з ними. Коли дівчинка йде разом з тобою до класу або виходить у коридор, пропусти її у дверях поперед себе. Якщо в неї впала книжка, олівець чи портфель, не соромся підняти й подати їй –тобі це неважко, а дівчинці твоя допомога буде приємною. Не гідний називатися хлопцем той, хто б’ є дівчаток або кривдить їх. Навпаки, треба завжди захищати дівчаток.

   2. Ти- дівчинка. Будь скромною і ввічливою. Ніколи не говори своїм товаришам грубих і різких слів. Коли звертаєшся з проханням, не забудь сказати «будь ласка» (це чарівне слово). Якщо товариш зробив тобі послугу, не соромся подякувати. Це показує, що ти розумна і культурна людина. Будь для хлопчиків прикладом охайності, старанності, вихованості.

   3. Усі однокласники – твої товариші, але хтось один із них тобі подобається найбільше. Це- твій друг або твоя подруга. Допомагай другові. Ділися з ним усім, що в тебе є. А якщо він хоче зробити щось погане, відвертай його від такого вчинку, допоможи зрозуміти, що це недобре.

   4. Будь справедливим. Щоразу думай над власними вчинками і, якщо ти в чомусь помилився, чесно визнай свою помилку перед товаришами. Цим ти не осоромишся, а, навпаки, покажеш усім, що ти чесна, справедлива людина. Коли вчинив щось погане - чи ненароком, чи в пориві роздратування,- попроси вибачення. Тільки несправедлива людина відмовляється визнати свою провину і вибачитися за неї.

   5. Будь чесним у навчанні. Не списуй домашніх завдань, не підказуй і не чекай підказки від однокласників. Якщо відчуваєш труднощі, звернися за допомогою до товариша або чесно скажи вчителеві: « Я цього не можу зробити».

   6. Будь стриманим. Якщо в поведінці друга тобі щось не подобається, не гарячкуй, не кричи, не кидайся у бійку, не плач. Стримай себе і подумай: «Може, я й сам щось неправильно роблю?» Завжди краще спочатку подумати, а потім зробити, ніж навпаки.

         А ще пропоную дітям кілька оповідань Василя Сухомлинського про красу людських вчинків з подальшим обговоренням: «Через потік», «Суниці для Наталі», «Протоптали стежку», «Звичайна людина», «А серце тобі нічого не підказало», « Конвалії під вікном», « Як важко бути людиною», «Найкраща лінійка», «Камінь», «Посиротив». Ми разом з учнями намагаємось розібратися у людських вчинках. Адже кожен вчитель, вихователь хочуть, щоб їхні учні стали насправді красивими людьми, щоб з їхніх очей променилась доброта, а із серця струменило співчуття, милосердя, повага до людей.

         Людина починається з Добра... Справжня людина – це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити і приголубити, поважати і порадити, людина з добрим серцем і світлою душею.

         Милосердя, доброта... Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Кажімо більше добрих слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Використана література

1.Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори. К.: Рад. школа.

2. Сухомлинський В. О. Чиста криниця.- К.: Веселка. 2000.

3.Амонашвили Ш. А. Созидая человека.- М.: Знание, 1989.

4.Макаренко А. С. Книга для батьків. – К.: Рад. школа, 1987.

5.Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково- методичний посібник. – К.:ІЗМН, 1998.

Кулинич Ольга Миколаївна, вчитель початкових класів Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4